ВІтри, вІтри
чутливо-мінливі
в дарунок, враз
пелюстОк ніжну зливу.
Ось – відцвіли
мої дерева милі,
плоди несуть.
По лИстю щастя хвилі…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
…А десь за ними
перший день кохання –
снігами вмитий,
ще одні питання…
Дівчина юна,
як весни цвітіння,
ось щастя в’ється
вже між нами, тінню…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
Розлука, зустріч –
так між ними тОскно.
Два довгих рОки
нам музики – моно.
В снах очі в очі –
нерозлучні, разом,
в обіймах шлем, так
красномовні фрази…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
Так все й було,
неначе вчора, в хмарці,
що принесла
цей спомин в білім танці…
У залі тій
неначе, тільки двоє,
а вже Любов
нам шле життя привОї…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
ВІтри, вІтри
несуть життєві хвилі –
ой журавлі
ще не збирайтесь в вирій,
ще обіймУ
в веснянім ніжнім цвіті
мою Любов
єдину, в цілім світі…
Де ви, де ви, роки полохливі?
Де ви мрії так світлі й щасливі?
Тут ми тут, і серцЯ у єднанні
І продовженням наше кохання…
В’ячеслав Шикалович
28.04.2014р. – 30.05.2024р.
Мелодия на слова песни