Немов розтоплений топаз
Сідало сонце за горами
Повільно рухаючи час
І воскресая світ вогнями.
Таки і в сонця є душа,
Та ще й гаряча,всіх зігріє
Куди всі промені спішать
Все ожива і молодіє.
Без сонця ніч,але зірки
Про нього нам розповідають,
А ген на сході блиск легкий,
Без сонця ранків не буває.
Без сонця не буває дня,
Без нього і життя не буде.
Його душевного вогня
Найбільше потребують люди.
Воно поділиться усім,
Своїм теплом,любов'ю , світлом,
І не потребує в замін
Нічого з тих, хто ним зігрітий.
