Минуло сім годин і пятнадцять днів
Відколи ви забрали з собою своє кохання.
Я виходжу щоночі і сплю цілий день
Відтоді, як мене ти покинула.
Відтоді, як мене
ти покинула.
Всі квіти, що ви посадили, мамо
На задньому дворі
Повяли, коли ви пішли.
Відтоді, як ви зникли, я можу робити все, що захочу.
Можу бачитися з ким хочу.
Можу вечеряти в найкращому ресторані.
Але ніщо, я кажу, ніщо не може забрати цей смуток.
Бо ніщо не зрівняється, ніщо не зрівняється з вами.
Мені було так самотньо без вас,
Як птаху без пісні.
Ніщо не може зупинити ці самотні сльози.
Скажи мені, мій янголе, де я помилився?
Я міг би обійняти кожну дівчину, яку побачу.
Але вони б лише нагадували мені про вас.
Я був у лікаря, вгадай, що він мені сказав, вгадай, що він мені сказав.
Він сказав: "Чоловічче, тобі краще намагатися отримувати задоволення, що б ти не робив", але він дурень.
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Всі квіти, що ви посадили, мамо
На задньому дворі
Повяли, коли ви пішли.
Я знаю, що бути дитиною з вами було нелегко.
Але я хочу спробувати ще раз,
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
* при створенні пісні використано нейромережу Октава.
ID:
1020884
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.08.2024 13:46:26
© дата внесення змiн: 26.08.2024 13:53:48
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
Співчуваю! 
