З соснових гілочок зробила плаття,
Таке розкішне і таке живе,
В очах горить гірляндою багаття,
Сніг візерунками униз пливе …
Пішла у світ, щоб там когось зустріти,
Щоб хтось цю розкіш гарно оцінив,
В куточку їй такій сказали стати,
Тут ще один такий стояв, чимсь завинив
Чи лісовик, чи то людська подоба,
І ніс кілком, і пальці мов гілки,
Спочатку думала, якась нероба,
А в нього погляди – чарівники …
Перетворив її наряд в розкішну сукню,
Кивнув: біжи туди, де ці усі стоять …
Не побіжу. Всі звуки раптом вщухнуть.
Прошу до танцю. А вони хай сплять …
Який красивий він ураз зробився,
Глибокий погляд, мов дитинства друг,
І де він тільки танцювати вчився,
Хіба в ялин – її близьких подруг …
Година вже дванадцята примчала,
Хтось там гамселить по якійсь трубі,
Нічого й нікуди їм не пропало,
Бо подаровано було їй і тобі …
Музичний супровід та виконання допомогою ШІ
і вам дякую ... радію, що цей жарт піднімає настрій
