Раніше робила російський переклад цієї міської поеми, тепеп зробила український.
Ізабелла Вітні (роки життя невідомі, публікувалася в період 1567–1573). Перша в історії англійської літератури професійна поетка або принаймні перша в історії англійської літератури жінка, яка опублікувала світську поезію. Про життя Ізабелли вкрай мало точних відомостей, окрім того, що вона опублікувала дві збірки віршів – у 1567 та у 1573 рр., першу – видимо, у співавторстві. Судячи з творів, Ізабелла належала до дрібного дворянства, певний час, як було заведено, служила в Лондоні у знатнішої пані і вважала, що може займатися літературною діяльністю доти, доки не вийде заміж і не присвятить себе родині. Найзнаменитіший твір – опублікована у збірці 1573 р. міська поема «Спосіб її заповіту, і що вона залишила Лондону» («The Manner of Her Will, and What She Left to London»), у якій авторка, уявляючи Лондон як недоброго до неї коханого, з яким розлучається, складає опис Лондона другої половини XVI ст.
Мій український переклад:
Ізабелла Вітні
Спосіб її заповіту, і що вона залишила Лондону
Авторка, хоча не бажає полишати міста, за дружнього сприяння змушена поїхати. Тому вона уявляє, що готується вмерти, і складає заповіт у наступний спосіб: перераховує товари й багатства, які залишила тут в такому достатку, і призначає Лондон єдиним виконавцем своєї останньої волі
Вступ. Звернення до Лондона
Вже скоро маю від’їжджать –
Прощай же, місто славне!
На жаль, не можу пригадать,
Щоб милість ти являло.
Тому причин я для нудьги
Багато не згадаю,
Та маю визнати: я з тих,
Хто довго полишає.
Жінки є (я серед таких),
Що люблять так негідних,
Що, віддаляючись від них,
Страждають дуже сильно.
Час тільки допоможе нам:
З ним можемо навчитись,
Зміцніти нашим як серцям
Чи краще примиритись.
Твою жорстокість нині я
Доречно б пригадала:
У скруті, серед сум’яття,
Підтримки я не мала.
І року на твоїй землі
Даремно не прожити,
І завжди мусила тобі
Я за вбрання платити.
Так, так, жорстоким ти було,
Добрішим вже не станеш,
Та що було – то вже спливло,
Як йдеш, то пробачаєш.
З любов’ю й милосердям свій
Я заповіт складаю.
Які скарби лишаю тут,
У ньому називаю.
Тож відійди і зачекай,
Мені ж – майно ділити.
Кого згадаю, поважай,
Не спробуй обдурити!
Заповіт
Здорова я й при розумі,
Та грошенят замало.
Що є, тим я розпоряджусь,
Допоки гірш не стало.
Спочатку тілу і душі
Я долю призначаю:
На службу Господу хай йдуть,
Допоки мову маю.
Як замовчу, до Господа
Душа, в могилу – тіло,
Допоки не примусять встать,
Щоб нас усіх судили.
Тоді вони зустрінуться,
Щоб вічно радість мати,
І вірю: друзів всіх моїх
Нещастям не спіткати.
Таке ось рішення моє
Про тіло і про душу.
Засвідчіть: розум мій міцний,
Це проявити мушу.
Тепер про речі вирішу,
Які тут полишаю.
Хай ті, кому призначу їх,
Мої бажання знають.
Я залишаю Лондону –
Бо тут зросла до того –
Палаци й храми, навіть весь
Собор Павла Святого.
Ще будуть гарні вулиці,
На них людей все більше.
Це все утримувати слід,
То залишу я й інше.
Лишу для їжі м’ясників –
Вбиватимуть щоденно.
Край Темзи – пивоварів ще
І пекарів численних.
А посту хто додержує ,
Ті риби потребують.
Аж дві ось з нею вулиці,
Де часу не марнують.
На Вотлінг-Стріт і Кантвік-стріт
Є з вовною крамниці,
Як не брехня, на Фрайдей-стріт
Шукати льон годиться.
А тим, чий норов вже такий,
Що треба їм дорожче,
Лишу крамниці, де – шовки,
Нехай беруть, що хочуть.
На Чіп чепуруни хай йдуть,
Із шовком поруч прямо
Я ювелірів залишу –
Щасливі будьте, пані!
Тут є і блюда – вам в буфет,
Для поглядів принади.
Із сріблом, як і з золотом,
Для вашої відради.
Берети, капелюшки тут
І нескінченні, видко.
Не пасуватиме одна –
То іншу знайдеш швидко.
Як треба вам мереживо –
Ось галерея Біржі .
Тут будуть тасьма, рукави
І пречудові брижі .
Якщо дрібниць потрібно вам –
Там, гребінець чи ножик –
Край Стокс лишаю хлопчика,
Знайти вам допоможе.
На Бірчін-лейн панчохи я
Всіх розмірів лишаю.
Хай пані будь-яка і пан,
Що схоче, обирає.
Як черевиків треба вам –
Сент-Мартін хай всміхнеться,
А ліжка будуть в Корнвеллі ,
З усім, що додається.
Жіночих треба вам кравців –
Живе край Боу більшість.
Там знайдете такого, що
Послужить якнайліпше.
Кравців для кавалерів теж
Є вулиці, й чимало.
Вам зроблять до землі плащі
З облямуванням гарним.
Край Темпл-Бар – артилерія,
Край Тауер-Гілл – пістолі.
Край Фліта є мечі й щити,
Їх знайдете доволі.
Поїли ви та одяглись,
Все – за моїм бажанням.
Для рота і для черева
Теж треба піклування.
Лишаю вам аптекарів –
Й солодким щоб поїли,
Лишу для хворих лікарів,
Хвороби щоб спинили.
І забіяки теж тут є –
Без бійок їм не жити.
Щоб заспокоїти таких,
Їм треба кров пустити.
Знавців-хірургів їм лишу –
Хай ліки призначають,
Живуть хай довше крутії
І чесні не вмирають.
Вам треба солі, круп, свічок –
Чого іще шукати?
Це є у багатьох місцях,
Не стану шкодувати.
Вам доведеться оплатить
Покупки, достеменно.
Потреба у монетах є –
Тому ось Двір монетний.
Ось Двір Сталевий . Вина тут,
Сумним щось веселитись,
І красені, що поки що
Не можуть оженитись .
Вони у пошуках дівок
(Якихось вдасться стріти).
Дівки ж без заохочення
Не стануть їх любити.
Будинки поруч залишу,
Де б відпочили люди.
Хай тут вони змивають бруд –
Повітря чистим буде.
Хай щосуботи страдники,
Від праці вже безсилі,
Сюди приходять відпочить –
Гарнішають в неділю.
Коли потрібно щось шукать,
Не буде пошук довгим:
Я в Лондон мало принесла,
Та не взяла нічого.
Ось так я з городянами
Старалась поділитись.
Тепер причину бідним дам
Про мене щоб молитись.
В’язницям дещо я лишу,
Хоча і небагато,
Та за пожертву їм я все ж
Їх згадки буду варта.
Спочатку Каунтер. Хай боржник
Розтрати уникає.
Буває, що і чесний хтось
Від неї потерпає.
Як друзі їх не викуплять,
То грізна буде доля.
Лиш Яма випадає їм
З кімнаткою Тісною .
Хай Ньюгейт має сесію,
На місяць раз проводить.
Заразі злочинів нехай
Зростати не дозволить.
Суд декому життя лиша,
Тавро їм тільки ставить,
Та захист дорогий такий,
Що шле на жебри навіть.
А тих, хто смерті заслужив, -
Присяжні так вважають –
На Голборн-Гілл нехай везуть :
Ганьбу так довшу знають.
Та шкапу залишу я їм –
Вона їх муки зменшить.
Вона доправить їх туди ,
Де стратять їх нарешті.
Хоч Фліт не поблизу стоїть,
Як раптом не згадаю
Його, мене він прокляне
Скоріш, ніж поховають.
Нехай йому – папіст старий,
Це буде стовп під дахом,
Й для милостині скриньку дам
Я в’язням-бідолахам.
Що, перехожі, дивно вам,
Чом смієтесь таємно?
Тому, що не згадала я
Ще Ладгейта , напевно.
Не маю наміру брехать
Чи жартувать сьогодні.
Вважала, що для мене він,
Як вистачить здоров’я
І як мені повірить хтось
Так, щоб заборгувала:
Коли надійде час платить,
Сховатись тут бажала.
Я б заховалась серед тих,
Хто впертості не зрадить:
Вже краще боржником помре,
Ніж кредитору платить.
Та надто нині я слабка,
Ніхто не довіряє…
Інакше буде: Ладгейту
Банкрутів залишаю.
А палітурникам-майстрам,
Що край Павла Святого,
Бажаю я в достатку жить:
Їх праця – до вподоби.
Хай серед них мій видавець
Також прибуток має:
Хто друг мені, за твором цим
До нього завітає.
Дівчатам бідним удівців
Лишаю я багатих.
Хай поберуться, та живуть:
Їх щастя знайде раптом.
А вдів багатих молоді
Хай наречені мають.
Наказую їм: хай жінок
Належно поважають.
Не можна, щоб прикраси їх
У хаті нудьгували.
А з грішми луснуть гаманці:
Порожні швидше б стали!
Нехай край брами кожної,
Де в’їхать в Лондон можна,
Торговки фруктами усіх
Стрічають перехожих.
Лишить щось маю Смітфілду :
Колись тут проживали
Мої батьки. Безпам'ятність
Негарною б назвали.
Тому нехай торгують тут
І кіньми, і биками,
І буде тут лікарня хай
З кульгавими й сліпцями.
Бедлама не забуду теж:
Я часто тут бувала.
Йому лишаю багатьох,
Хто мовить геть без ладу.
Лишу сторожу Брайдвеллу ,
Де грішниць покарають;
Хай ріжуть крейду, хай прядуть
І млин хай обертають.
Не можете спокійно жить
І любите судитись –
Я в іннах судових лишу
Старанних вам юристів.
Згадаю Канцлерський я суд:
В його лишаю іннах
Чимало я молодиків,
І жвавих, і кмітливих.
Ось книги їм у торгівців –
Є скрізь, знайти не важко!
Від Лондона усіх скарбів
Нехай їм буде частка.
Як від навчання втомляться,
Розваг як побажають –
Танцюють хай, фехтують хай
І хай у теніс грають.
Неділями принаймні хай
Ще матимуть розваги:
Хай їм актори про дива
Показують вистави.
Ось що лишаю, Лондоне.
Дари розподіляла
І зовні, і всередині
Тебе, і пригадала
Все те, що користь принесе.
Дивись, будь доброчесний:
Коли мене не буде тут,
Роздай мій спадок чесно.
Нічого не назвала я,
З чим в путь піду останню,
Але ж я буду на землі
Саме роздратування.
Хай тільки саван матиму,
Що від ганьби вкриває.
Ховають хай без галасу
Й ніхто вже не згадає.
Ні дзвонів, ні оплакувань
Не треба замовляти,
Не хочу я і поминок:
Без сенсу це розтрата.
А краще порадій, що я
З нікчемного йду світу
І що, щоб всі мої дари
Як слід, розподілити,
Єдиний виконавець – ти:
Бо я тебе любила,
І, щоб дарунки іншим дать,
Довір’ям наділила.
Тобі згодиться помічник –
Про нелегке прошу я -
Тож доленька щасливая
Тобою хай керує
І розоритись не дає.
Живи щасливо й мирно;
Нехай дні, щастя служники,
Дадуть все, що потрібно.
Прийми ж цю допомогу, хай
Веде тебе в усьому…
Вже стомлена я і слабка,
Тому скінчу на цьому.
Тим, хто захоче розпитать,
З тобою як розсталась,
Скажи, що поспішала я
І коротко прощалась.
Як зичить хтось мені добра
Чи скучить хтось за мною,
Звели їм менше сумувать
Для любого спокою.
Як шкода їм, що я пішла,
То нагадай, що гірко
Я тут страждала, та від них
Не здобула підтримки.
Прощай же тисячу разів!
Нехай зло не спіткає,
Нехай звитяжцем будеш ти,
А ворог твій тікає!
І хоч вже не побачимось –
Я маю певність в тому –
Щоб завжди був щасливим ти,
Бажатиму невтомно.
Двадцятий нині жовтня день,
Як календар нам каже,
Рік нині тисяча п’ятсот
Сімдесят третій також
Від часу, як Христос родивсь.
Я власноруч писала
І заповіт свій Лондону
Вручила, як сказала.
А свідки – ось вони: Папір,
Перо та ще й Чорнило,
І Час мені пообіцяв,
Що берегтиме силу
Моїх велінь. Нехай рідня
Не буде заважати…
На цьому замовкаю я,
Бо маю від’їжджати.
Finis . Ізабелла Вітні
Переклад 21 - 23.04.2025
Країнознавчі коментарі будуються на коментарях у виданні: Women Writers in Renaissance England”. An Annotated Anthology edited by Randall Martin. Pearson Education Limited, 2010.
У 1563 р. державою було встановлено три пісні дні, коли було заборонено їсти м’ясо; від посту звільнялися хворі. Судчи з висловлювання в оригіналв – 'and such as orders do observe', «для таких, хто додержує посту» – піст не всіма додержувався однаково суворо.
Чіп – Чіпсайд, можливо, найулюбленіша для городян і приїжджих з вулиць Лондона.
Галерея Біржі – в оригиналі її назва Pawn. Це крита галерея Королівської біржі, де велася торгівля.
Брижі – в оригіналі назва ruff (раф).
Стокс ї – ринок в центрі лондонського Сіти, названий так, ймовірно, тому, що раніше на цьому місці стояли колодки.
Сент-Мартін - ймовірно, Сент-Мартін-ле-Гран (St Martin-le-Grand) у східномк кінці Сент-Мартінс Лейн (St Martin’s Lane), де продавалися дешеві одяг й взуття.
Корнвелл (Cornwall) – ймовірно, це помилка в оригіналі й має читатися Корнгілл (Cornhill), де був великий ринок.
Боу – церква Сент-Мері-ле-Боу.
Двір Сталевий (Stillyard) – подвір’я купців Ганзи, де продавалися рейнські вина.
Не можуть оженитись – підмайстрам заборонялося одружуватись протягом семи років їх служби.
Каунтер - далі перераховуються декілька лондонських в’язниць (можливо, тому, що Ізабелла побоювалася потрапити до в’язниці за борги). Каунтер – дві в’язниці для боржників).
Яма (‘the Hole’) – камера для ув’язнених зовсім без грошей. Ув’язнені в ній мали простягати кошик, щоб перехожі кидали туди їжу.
З кімнаткою Тісною (в оригіналі little ease) – тісна камера, де в’язень не міг ані стояти, ані сидіти.
Ньюгейт – знаменита лондонська в’язниця для злочинців. Колись її було відремонтовано за гроші, що залишилися після знаменитого лорд-мера Річарда Віттінгтона (якому легенда подарувала кішку).
На Голборн-Гілл нехай везуть – через Голборн засуджених до смерті везли до місця страти на Тайберн.
Вона доправить їх туди – буквально «або зламає їм шиї, або помчиться від натовпу».
Фліт – знаменита в’язниця для тих, кого визнали винуватими Зоряна палата чи Канцлерський суд (і туди ж відправляють сера Джона Фальстафа і його компанію наприкінці другої частини шекспирівського «Генріха IV»).
Ладгейт – в’язниця для боржників і банкрутів.
Мій видавець – його звали Річард Джонс.
Смітфілд – в ньому знаходились ринок коней і шпиталь Святого Варфоломія, а також проводився Варфоломіїв ярмарок (див. однойменную п’єсу Бена Джонсона).
Бедлам - знаменитий дім душевно хворих у лікарні Святої Марії Віфлеємської (див. «Короля Ліра»). Туди ходили дивитися на них для розваги.
Брайдвелл – там знаходилася жіноча в’язниця.
Інни – судові (the Inns of Court, і зараз існують) і Канцлерського суду (the Inns of Chancery) – служили центрами підготовки юристів. Їх называли третім університетом Англії.
Finis - кінець (лат.).
ID:
1038339
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.04.2025 16:23:51
© дата внесення змiн: 23.04.2025 16:26:31
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
