Бездумно ми б′ємось,ідем вперед,
Шукаємо всілякі скарби світу,
Але дійшовши до кінця не беремось,
І важко нам отримати ту втіху.
Здавалося б, дійшли ми до кінця,
Уже нарешті можна зупинитись,
Проте боїться розум і душа,
Гіркого соку слави вщент напитись.
Боїться тіло впасти в забуття,
У пам′яті мільйонів не з′явитись,
Бо кожен хоче за своє життя,
В душі народній світлом запалитись.
Як той бутон розквітнувши всихає,
Так і життя піде із часом в прах.
Сьогодні, ти герой цієї зграї,
А завтра, вже лижиш у них в ногах.
