Я був там де ловили тишу
Де куполи чіплялись в хмарах пишних
Там ллється молитва спілої вишні
За на наші гріхи, щоб ми із них вийшли
За нашу сонливість, лінивість
Простору власного приріст
Являється світло
На мілі-секунду я став отим свідком
Де в піднебесній ловлячи тишу
Побачив тих слова яких пишу
То вітер нишком крізь мої вуха
Продиктував Його Присутність –
є у нас духом.
Який можна почути хоч коли, як і будь де
Уважними до явного будьте
Навіть у днях які «величаєте» будні
Крізь думки ви є присутні
В спокої і тиші
Без суперечок, війни і без бою
Настільки це близько!
Якщо чесні з собою
