Одягнув я давно одинокість,
Навіть вишиванку втратив колись,
Як вериги несу третєокість
І літаю серед блискавок криз.
Десь поділась моя обережність,
Десь кувікає і вдача моя -
Скрутила завірюхою сніжність,
Що у злотисті немов позіха.
Нічого! Все і це тимчасове!
Адже Весна вже тихо сміється,
Співає мені щось колискове,
Вона у снах заманливо в'ється.
27.02.2015
К.
