За картиною Я.Йерки "Сад садівника"
http://yerka.org.ru/pages/gardeners_garden.html
Я пристала до берега Саду надій –
І привітлива хвіртка, впустивши, вказала дорогу
До прогрітих на сонці стежинкових мрій,
Що тікали до моря зеленого – заростів гроту.
Там у затінку дум шепотіли кущі
І утома дрімала, узявши в обійми тривогу,
Дарувала суниця солодкі дощі,
Наливала веселки яскравої в чашку потроху,
Гарбузами на грядках горіли сонцЯ,
Достигав календар, набиралися присмаку дати…
І здавалось: триватиме так без кінця…
Я потрапила в сад… а хотіла ж … когось відшукати…
У трояндових снах мене кликала тінь,
А чия – силуету крізь ночі ніяк не впізнаю…
Садівник забуттям напував далечінь –
Я ж до когось
босоніж…
по стЕрнях колючих
тікала…
просто нет слов!!!
весь мир вокруг...весь мир - в кармане...
особенные в жизни дни встречают нас.
в них место - только для нирваны...
для памяти ж - там не найдётся даже час...
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вдячна, що читаєте 
просто нет слов!!! 
дякую, що навідалися до мого саду 
