(за редакцією І.Терена)
Не люблю я такого презенту – метелика в банці.
Я, до слова, такою частенько буваю сама
в нереальності стін – самотою,безпомічним бранцем:
знаєш: є перепона, а сили здолати нема…
І пташина у клітці – сумна і сумнівна розвага
солов'єм догоджати чужим і примарним богам...
Порятунком тоді може стати порубана плаха,
ешафоти мовчання, з яких не курить фіміам.
Я суддею стою. У зіницях дзеркаляться крила.
Двоє в'язнів чекають на вирок – довічний полон.
Так, усе ж ризикну – в справедливість укотре повірю:
У степу відкоркую свободи п'янкий коридор.
Випускаю на волю пташину, метелика, правду –
і живу, як жила – атавізмом у світі дзеркал:
вже не модні звичайні. У тренді – усе викривляти
І робити дрібне діамантом на сотні карат….
Думки достатньо прозорі, щоб добитись цього самого і в тексті. Наприклад, Не люблю я такого презенту – метелика в банці.
Я, до слова, такою частенько буваю сама
в нереальності стін – самотою,безпомічним бранцем:
знаєш, – є перепона, а сили здолати нема…
І пташина у клітці – сумна і сумнівна розвага
солов'єм догоджати чужим і примарним богам...
Порятунком тоді може стати порубана плаха,
ешафоти мовчання, з яких не курить фіміам.
Я тільки виправив русизми і врахував, що плаха і ешафот майже одне й те саме. Як це узгодити з четвертою самодостатньою строфою, думайте самі.
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже вдячна за руку допомоги працюю над строфою-переходом