Моя колиско юности й дитинства,
Колиско радости і пісне материнства,
Моя місцино батьківського краю,
Ти знаєш, як люблю тебе, кохаю !
Які ж ті дні були п"янкі і дзвінкокрилі
І рідні - всі живі, і всі - щасливі
Чекали свята, весни проводжали,
До церкви квапились і урожай збирали...
За ліс досвітній з запахом суниці,
За воду чисту з рідної криниці,
За всі збирання за одним столом...
В подяці, Боже, б"ю Тобі чолом !
За тихі бесіди на лавці - вечорові,
За тих людей, що пам"ятають у Виткові,
За кожну стежечку, що десь мене водила,
За все і всіх , кого люблю й любила.