З краю лелечого з ніжною втомою,
Піснею чистою, тихою мовою...
Ми з татусем забажали синочка,
Щоб брівки шнурочком і чорніїї очка
А ще ми великого птаха просили,
Щоб мав наш синочок великої сили,
А ми обіцяли зробити колисочку,
Із глини горнятко і глиняну мисочку,
Щоб взяв від земельки здоров"я синочок,
Щедрот від життя і усмішок клубочок...
Такий от дзьобатий наш птаха-лелека,-
Крізь холод летів він, крізь вітер і спеку.
Летіла та птаха здалека -здалека,
Застукала в хату висока смерека,
Що щастя малесеньке в хату прибуде
І виростуть з нього великії люди!
