Надихнула віршем Ганна Верес
КОЛИ У ВЕЧІР СОНЦЕ ЗАБЛУКАЄ
Сонечко ,заходить у надвечір'я, за межу.
випромінює, небокрай... осяює, доріжку.
Сів ,жайвір на плече оспівує божу красу
Слухаю,і крізь світи навпростець біжу пішки.
Я заблукала ,у травах у квітучім полі.
ніяк не можу, віднайти дорогу додому.
Я вдихаю ,у пахощі квіти волошкові.
тут з далеких доріг ,зцілюю душевну втому.
Зійшла перша зіронька і дарує цінний скарб.
о яка блаженна мить,що в алмазах розквітає?.
і я тут приймаю,благословення -божий дар.
Від щастя,виростають крила до зір злітаю.
М .Чайківчанка.