Гріють спогади, мов кава на столі,
Мов погляд із сумних кафешних вікон,
А вітер жене листя по землі,
Хоча, недавно, грав з весняним цвітом!
І сотні кроків, зроблених вперед,
І сотні рук, потиснутих в усмішці,
Змішались в одну чашку і тебе,
Несе, неначе хвилями, у річці!
Життя зробило ще один ковток,
А присмак гіркоти застряг в мені,
І кави смак, і дим від цигарок,
Повільно п'ють картини на стіні!
Зігріюсь давнім спогадом і буду,
Вже далі йти, в таку холодну осінь!
Можливо пам'ять все колись забуде,
Коли не стане кави в чашці, зовсім!