І знову осінь... і думки про тебе...
І павутинкою тремтить душа...
Не сподіваюсь я жалю до себе
Не варта жалість нині ні гроша
А небо синє... В ньому я потону...
Тебе побачити - то мрія з мрій!
Та не здолати в собі перепону...
Хоча, здавалося, бери і дій...
І що ж робити... Ніби океани,
Нас розділяють нині у житті...
Тож залишаються на серці рани
І спогад... з осінню на самоті...
