"Подих фатуму" - доволі влучно й чітко Ви сказали про те, що часом проймає спини й груди поетів. Особисто я, певно, щось подібне теж не раз відчував і це було протилежне світлим почуттям. Але така вона доля істинних митців: кров'ю своїх почуттів ніжити душі інших, ведучи власну босоніж по лезу ножа... Дивлячись на сонце, місяць та просто небо і розуміючи, що все це бачили й таланти усяких епох, голову захоплюють найрізноманітніші думки. Сподобалося, хай і з мелодією гратися не став.
Р.S. "Розіб'є", "кров'ю" - в українській перед голосними м'який знак (здебільшого) не ставимо. Правильні наголоси: "розіб'
є́", "зр
а́ння", в 3-му рядку "тож"
