Sonnet 23 by William Shakespeare
As an unperfect actor on the stage
Who with his fear is put besides his part,
Or some fierce thing replete with too much rage,
Whose strength's abundance weakens his own heart.
So I, for fear of trust, forget to say
The perfect ceremony of love's rite,
And in mine own love's strength seem to decay,
O'ercharged with burden of mine own love's might.
O, let my books be then the eloquence
And dumb presagers of my speaking breast,
Who plead for love and look for recompense
More than that tongue that more hath more express'd.
O, learn to read what silent love hath writ:
To hear with eyes belongs to love's fine wit.
----------------------------------------------
Шекспір. Сонет 23 (за мотивами)
Як той актор, який свій текст забув,
мовчатиму… Як той, у кому гнів
раптовим болем в серці промайнув,
стоятиму. Не буде в мене слів,
щоб висловити всю мою любов.
Занадто вже тягар її важкий…
Нехай кипить, неначе в пеклі, кров,
але мовчить слабенький голос мій…
Хай книга стане голосом моїм!..
Молитва в ній, кохання млосний крик,
ілюзій в ній легкий, прозорий дим,
бажань та мрій бурхливий в ній потік…
Навчись мій голос чути в цих словах
очами! Ця любов — у цих рядках…
(вересень 2017 р.)
