Призраки
Автор: И.Бунин
Нет, мёртвые не умерли для нас!
Есть старое шотландское преданье,
что тени их, незримые для глаз,
в полночный час к нам ходят на свиданье,
что пыльных арф, висящих на стенах,
таинственно касаются их руки
и пробуждают в дремлющих струнах
печальные и сладостные звуки.
Мы сказками предания зовём,
мы глухи днём, мы дня не понимаем,
но в сумраке мы сказками живём
и тишине доверчиво внимаем.
Мы в призраки не верим, но и нас
томит любовь, томит тоска разлуки…
Я им внимал, я слышал их не раз,
те грустные и сладостные звуки!
-------------------------------------------
Примари (за мотивами)
Ні, мертві не померли… Не для нас…
Є міф шотландський: нібито примари
з'являються опівночі. В цей час
торкають струни арфи їхні чари,
тривожачи її дівочі сни…
В тих нотах сум… Душі глибинні муки
в нас будять світлом музики вони.
Тужливістю наповнені ті звуки…
Казками ми перекази звемо.
Глухі ми вдень, смішить нас потойбічне,
та все ж вночі казками живемо,
душею поринаючи у вічне…
В примари ми не віримо, але ж
і нас ятрять любов та біль розлуки...
Я слухав їх, не раз я чув їх теж,
солодкі ті, сумні, тендітні звуки...
(березень 2018 р.)
