Sonnet 27 by William Shakespeare
Weary with toil, I haste me to my bed,
The dear repose for limbs with travel tired;
But then begins a journey in my head,
To work my mind, when body's work's expired:
For then my thoughts, from far where I abide,
Intend a zealous pilgrimage to thee,
And keep my drooping eyelids open wide,
Looking on darkness which the blind do see
Save that my soul's imaginary sight
Presents thy shadow to my sightless view,
Which, like a jewel hung in ghastly night,
Makes black night beauteous and her old face new.
Lo! thus, by day my limbs, by night my mind,
For thee and for myself no quiet find.
-----------------------------------------------------
Шекспір. Сонет 27 (за мотивами)
Втомившись, в ліжку спати хочу я,
та сон не йде… Неначе кличе шлях
паломництва, туди, де є твоя
душа. До неї лину я в думках…
Стулити очі важко вже мені,
у темряву вдивляючись, лежу.
Позбутися не можу маячні —
твій привид бачу… Сам собі кажу,
що це все сон, у ньому образ твій —
коштовний камінь. Дивний блиск його
гаптує ніч, дарує юність їй…
Вночі та вдень я серця раб мого.
Вже спокою ніколи не знайду,
важким кохання шляхом йду та йду…
(квітень 2018 р.)
