І серед зранених тіл
І твоє ізранене
І серед тисяч сердець
І твоє одне
Шукаєш вихід за межі
За межі праведності
Шукаєш давно утрачене ім'я своє
І серед тисяч людей
Розбитих на крапельки
Душі споковічний пошук істини
Коли торкаєшся спокою святості
Про ті прозріння не можеш сповісти ти
Блукаєш ніби монах молитвами
Трепечеш немов серце птахове
Коли плетеш роки гонитвами
Тебе чекає лиш життя оплакане
І серед накиданих слів
Вірші трапляються
І серед розкиданих душ
Твоя десь є...
Десь є, можливо навіть вона і кається
Й шукає утрачене серце своє...
