Часто прагнем собі життя гідного
І щось доля дарує сама.
Є багато чого непотрібного,
А того, чого треба, нема.
В церкві пахне свічками і ладаном,
А у душах панує пітьма.
Вірим в те, у що вірить не треба нам.
А от справжньої віри нема.
І усе ми частіш помічаємо
Схожі, наче за калькою, дні.
Ми говорим, про те, що не знаємо,
А про те, про що хочеться, ні.
Та проте, ми як діти, все мріємо
І співаєм дитячі пісні.
Знову робимо те, що не вміємо,
Ну а те, що бажаємо, ні.
3.11.2024
