Під покровом зими, у самому серці раю,
Дідух-дідусь, на жні, на троні, сидить.
А Дідух-баба - солома, ніжно обіймаючи,
Зберігає кохання колишню глибину.
Крізь зимову холоднечу в сіни, крізь сіно,
Пробивається світло величі вікових ритуалів.
У двері стукає Дух предків, у сподіванні,
Що душевне тепло тут знайде.
Під снігом тихо шепоче матінка-земля:
-У кожному зерні проросте турбота, вона живе і
У колядках, що в'ються дворами.
Духи предків, що блукають між світлом і темрявою,
Зібралися разом на вечерю сім'єю.
Рай, обпалений свічкою, у кожному снопі, у кожному стеблі.
Він і в борошні, він і в тобі.
Тут, за столом, почуття предків,
дарують нам світло, натхнення,
Надію й спокій,
В обіймах любові дбайливо, без втоми.
Сніг білий стелиться килимом,
Сніп стоїть, що символом став древа родового.
Дідух- це сніп, корінням іде в землю,
А баба - солома - тепло душі, тепло вогнища, очаг роду .
Вітри зимові шепочуть про життя загробне,
Славлять предків, що з небес спускаються,
Забираючи з собою печалі, наші молитви забирають як новолітній подарунок.
Тут рай, на землі,
Тут живе пам'ять старовини глибокої,
І кожен сніп - це зв'язок поколінь.
Крізь шарудіння соломи
Чується голос рідної... мови.
А в цій хаті, як у храмі, знову,
Народжується світло, що зігріє нас усіх.
ID:
1029478
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.12.2024 13:20:40
© дата внесення змiн: 28.12.2024 21:32:00
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже гарний вірш! 
З Новорічними святами Вас! Миру і добра! 
