Більше крові! Більше крові!
Наливається у скроні
Це первісне, ненавмисне
відчуття Перевороту
із солоним смаком поту
гніву, спраги та нудьги.
Моя плоть - дитя війни.
Це невтримне, архаїчне,
Потаємне, явне, вічне,
Трансцендентне, іманентне,
так виснажливо нестерпне.
Це - потік, який пульсує.
Не пливеш, тоді втопися.
Не ковтаєш - захлинися.
Янголів з небес скидаю,
Бісів в сані запрягаю.
Вакхів син, небі́ж Аре́сів,
Що, лиш трохи протверезів,
Люциферові на вухо
Знов співав своїх пісень.
І настане ще мій день!
Я - дитя життя і сили.
Я не вірю в цноту Діви
І блаженність Августина.
Надлюдина! Постлюдина!
Серед сотень тисяч втілень
Обери собі своє,
Як не знаєш , ким ти є.
Я бунтую, я руйную.
Чи ж не я все знов будую?
Я - розруха і творіння,
я - загибель і спасіння,
крик, який застряг у горлі.
Хочеш ти цього, чи ні,
та життя - у боротьбі.
Ваша слабкість - моя сила,
ваша лють - це мої крила.
Перманентний спалах гніву,
Завжди був і завжди буду.
Нема часу на спокуту
Неіснуючих гріхів.
Я замовк, та не знімів!
Жага жити, жага плоті -
Все паде в перевороті,
Все згорить, а я лишусь.
Я - життя. Я - суть усього.
Я - усе. І я - нічого.
Забереш мене в труну -
Сам сконаєш.
Я не вмру.
Простите. Я ведь имел совсем обратное тому, что Вы поняли. Я отнёс Вас к "читающим", возможно чрезмерно сухо выразил своё восхищение... К тому же, я добавил стихотворение в Избранные, что - как мне казалось - будет ещё одним подтверждением тому, что я с почтением отношусь к подобным работам.
Продолжать объясняться или после этих слов - это будет лишним?
Костя Небокрай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я дійсно дуже перепрошую, я намагалась відредагувати свою відповідь, і видалила усе одним махом,і вже збиралась писати вам листа)
просто зазвчай люди зовсім не приймають те, що вірш, написаний в присвяту Ніцше, і в якому немає нічого типу "все, що мене не вбиває, робить мене сильнішим", чи "в усьому винні єврейська мораль рабів" чи ще чого в цьому дусі, може якимось чином стосуватись Ніцше і завжди починають наїжджати, бо ставляться до Ніцше як до злого вусатого дядьки,який всіх ненавидів. я вибачаюсь, що я так відреагувала, запрацювалась сьогодні, по правді кажучи, а коли зрозуміла, було вже пізно. дякую, за увагу і те, що оцінили.
