Спостерігаю магію життя:
Ось промінь жевріє десь тут за небокраєм
За мить сховалось сонце – і зоря
На небі чистому палає
І наче на планеті я один
І років сто уже чекаю одинацтва
І батько я, і дух святий, і син,
І сам собі таємне братство
А осінь з позолотою листом
Як таїнство, як саккос* патріарха наче.
Туман встає клубистий за мостом,
У верболозі качка кряче...
Хоч не полковник я та жду листа
Мені як і йому давно ніхто не пише
Мені здається – істина проста:
"Хто не живе - той і не дише,
А тільки чадить в світлі небеса"
І смисл щоб був, збирай собі хоча би марки...
Писати ж треба, щоб була краса,
Як Габріель Гарсія Маркес
*саккос - риза
