Він ніколи не був тобі сином,
Хоч зростився твоїм молоком:
Ти горнула його як дитину,
Він у груди лупив кулаком.
Ти любила його, наче мати,
Не робила ти кривди йому,
Він не став твоїм дітям за брата,
Розпаливши у хаті війну.
Ти просила його схаменутись,
Пережити негоду разом,
Тільки де ж він бажав тебе чути,
Як сусід поманив мідяком.
За яку ж таку, люди, провину,
Син відрікся домівки, сім'ї?
-Як в чужому краю тобі, сину?
А у нас тут повсюди бої.
Не вертається син до матусі,
Хоч і там він навіки чужий,
Плаче ненька, страждає в розрусі,
Був би тільки здоровий-живий.
Ти зростила його із колиски,
Годувала своїм молоком,
Скориставши любов материнську
Він лишився чужим байстрюком.
07/02/2015
Ми були сліпі, коли на Майдані кричали: "Схід і захід разом!", коли роками приймали до себе гостей "звідти", намагаючись показати все, чим багаті. Тепер очі відкрились (на жаль), цих людей не змінити, вони розуміють лише кулак і силу.
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Ларисо, люди шукали єдності, хотіли як ліпше, але нажаль"насільно міл нє будеш", то що вже тепер. Ось і гинуть наші діти за них і кінця нема. Дякую!
Не люблю розкидатися компліментами для пафосу: але це геніально!!!!!!!!Так міг сказати лише ВЕЛИКИЙ МАЙСТЕР І ОСОБИСТІСТЬ, Без прикрас.Вдячний за відвідини. Сьогодні ж постараюсь викинути новинку і в "Однокласниках".Пломінь.
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00