***
Я збиратиму барви для слів.
Чорний колір – для слова «навіщо».
Сіруватий – для вітру з полів,
Що в бабусі у комині свище.
А рожевий – як сонце сіда
За вервечкою міст-хмарочосів,
А зелений – для пінива трав,
Що ніколи ніхто не покосить.
І червоний – для пекла вогню
У душі і у батьківській кузні,
Для протесту, що враз спалахнув,
І для маку краплинок у лузі.
Світанково-блакитний – для слів
«Далечінь», і «свобода», і «мрія»,
Білосніжний – для тих кораблів,
Що на обрії ніжно зоріють.
Білосніжний – для снів немовлят,
Для «надії», для «правди» і «віри»,
Для відважних птахів, що назад
Повертають з далеких мандрівок.
Чорно-білий віддам журавлю,
Золотавий – для матері й сина.
Полум’яний – для слова «люблю».
Синьо-жовтий – для слова «єдина».
