Вчора не мала інтернету і вирішила пройтися окугою. На узбіччі, в травах і мусорі, зладека замітила щось червоне, і пішла на нього. Коли роздивилась, що між тими відходами цвіла розкішна мальва-не стрималася, розплакалась, чесно. То було так емоційно, ніби вдома побувала. Ось написалося таке:
Зацвіла червона мальва на узбіччі,
Як і я, вона в далекій чужині,
Що ночами тобі сниться, квітко вічна,
Пелюстки за чим сумують запашні?
Розляглось блакитне небо над тобою,
А навколо море й сад із мигдаля,
Ти на захід сонця дивишся з журбою,
Бо далеко вже тепер твоя земля.
Як тобі живеться, мальво, між пісками?
В Україні, знаєш, вишні зацвіли?
Й ти б цвіти могла між білими хатАми,
Яким вітром занесло тебе сюди?
Ти чужа, краси твоєї їм не видно,
Ну а ти цвітеш, хоч сили більш нема,
Твоє листя обпалив солений вітер,
А коріння вже дос ушує жага.
Ти від нині оберегом є для мене,
Я наллю тобі студеної води,
Відживе, нап'ється листячко зелене,
Тільки ти живи, яскравіше цвіти.
Віриш, мальво, я вже також добре знаю,
Не лікує від розлуки довгий час,
Можна звикнутись з усім в чужому краю,
Тільки рідним він не зробиться для нас.
28/04/2015
Н.Хаммоуда
