Він подивився своїй смерті в очі
І засинав, прощаючись з життям,
З тривогою в душі ледь спав щоночі,
Ввісні теж переймався майбуттям.
Той сон порушував лиш звук болючий
Від куль, які несуть біду і смерть.
На нас усіх чатує ворог злючий
Із його нападом пішло все шкереберть.
Згадає раптом матері обійми,
Коханої цілунок, як той мед.
Й захочеться забути усі війни,
І як звучить у дії кулемет.
Невтомний ворог жалю все ж не знає:
Радіє смерті брата як не як..
Радіє й усміхаючись вбиває,
Забувши навіть, що таке "земляк".
Він подивився своїй смерті в очі
За Україну, за своїх братів.
Бо щастя у сім'ї єдиній хоче,
Як змалечку уже давно хотів.
