Дозволь, кохана тебе любити!
і зпити ,з медових уст любов.
тебе у пісні боготворити.
Сполохану пташку вкрасти з оков.
Хай у твоєму серці розтане зима!
Скресне, лід,і зашумить водограй.
і цвіте, буяє вічна весна...
Де є кохання ,-там казковий рай.
Я ,доторкнуся лебединим крилом.
У свої обійми пригорну тебе
Напою коханням-солодким вином
Поведу ,у гай -де сонце золоте.
Розплету ,пишні коси по -плечу...
ніжне біле личко зацілую.
Із польових квітів вінок сплету
божественний образ намалюю.
Дозволь, кохана тебе любити!
Іти , поруч усе твоє життя.
і місяцем ,стежки освітити.
Бо ти є доленька моя зоря.
М. Чайківчанка.
