НА РАССВЕТЕ
Из воды из океана
Уж она не близко вышла.
У неё такое видно –
оторваться невозможно.
Подняла она колено –
чтоб на камень встать повыше.
У неё такое видно –
оторваться невозможно.
Словно в песне, «Калевале»,
ветер в лоно ей повеял:
розовеют снизу перса,
и чернее то, что видно.
.
А легла она открыто,
где-то за́море челом... но
ввысь – колени разлучила
ну, совсем ешё деви’чьи.
И, как-будто, стало тише...
словно – в плеске золото’м всё.
Миг ещё... вот-вот... увижу:
аисты распеленают Солнце!
Павел Тычина / Павло Тичина (1891 – 1967)
«На рассвете» / «На світанню» (1926/27),
из «Крымского цикла» / З «Кримського циклу».
Перевод с украинского (01.2019).
Ниже – текст укр. оригинала стихотворения:
НА СВІТАННЮ
Із води із океана
там вона далеко вийшла.
І такеє в неї видно -
одірватися не можу.
Підняла вона коліно -
щоб на камінь стати вище.
І такеє в неї видно -
одірватися не можу.
Мов у пісні, Калевалі,
вітер в лоно їй повіяв,
зарожевив знизу перса,
почорнив оте, що видно.
І лягла вона розкрито,
головою десь за море.
В небо промені - коліна
божевільно ще дівочі.
І настала ніби тиша,
ніби злотне плюскотіння.
Зараз, зараз я побачу,
як рождатиметься сонце.
Гарний вірш! Майстерно переклали! 
