Не опускайте рук! І не впадайте в відчай!
Та не кажіть, що все - кінець і сил нема.
Буває дуже важко - досвід свідчить.
А за зимою настає завжди весна.
У світі нашому усе невипадково,
Що маємо в житті - самі до цього йшли.
І в наших силах розпочати знову
Лише надію, Боже, нам свою пошли.
Як промінь розрізає темінь ночі
Так душу й тіло нам лікує доброта.
Розправте ж спину, витріть слізні очі,
Бо істина завжди така проста:
Змінися сам! І світ торкнуться зміни...
Хай в жилах грає неспокійна кров.
Не опускайте рук! Страху зруйнуйте стіни!
Лиш в своє серце ви впустіть любов...
