Напевно, все що є - перезабудеться.
Не в наших, то в наступних головах.
Поставлять цегли знак на нашу вулицю,
Листи палкі закинуть десь під дах.
Залишаться сьогоднішні новини
Збирать на себе лиш архівний пил.
І стане батьком син, і в того сина
На "вчора" не лишатиметься сил.
І очі наші, ці сучасні очі
Затьмарить на світлинах плин часу.
І інші зорі серед серпня ночі
Женцям летіти будуть під косу...
Захочеться і для нового когось
Нових пісень співати солов'ю.
Знайде для себе вже інакший голос
Оце одвічне "я тебе люблю".
Забудуться колись ті різні люди,
Що нам раніш приходили у снах...
І буде іншим день, та все ж - він буде,
Не в наших, то в наступних головах.