Здається, загубив, і час, і спокій,
Й слова, й думки, і почуття, і сон...
Уже ступила осінь в передпокій
Розважливо перетяла кордон
Жовточервона в срібному серпанку:
Уже не літо та іще не сніг...
Уже не будить птаха на світанку
І вечір стрімко падає до ніг,
Втрачаю день у жовтій заметілі,
А з ним і плани та ідеї всі...
Лише надія ще жевріє в тілі.
Мине! Не збитися б на манівці...
Не тільки дні згубив я цього року
Я втратив друзів, рідних, ворогів...
Та все ж з якого не поглянеш боку
Не збільшилось й не зменшилосьх гріхів
Війна... в одному цьому чорнім слові
І туга й злість, і ненависть, і біль.
Свобода у життя завжди в основі
Любов й Надія - хліб його і сіль...
