Часом шукаєш
Участі та розуміння в колі близьких
Давно знайомих
І серцю рідних перевірених людей...
І не бажаєш
Прикрості для них... Розради ж бо колиску
Серед відомих
Істин знаходиш... В затінку сумних ідей
Себе питаєш:
Чом на їх прохання слізні завжди щиро
Ти руку дружби
Та підтримки подавав в скрутну годину?
Тепер же маєш
Пустих відмовок пісню, і ладан, й миро,
І як для служби,
Усмішку криву і насмішку у спину...
Ідеш, далебі,
Щоби не стати знов заручником подій
Й не говорили:
Все, кінець... Хай будуть в долі жебраками!
Замкнутий в собі
Збираєш рештки із уламків світлих мрій
Останні сили...
Бо добро все ж має бути з кулаками!