|
Петренко Михайло :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
Біографічний нарис про Михайла Миколайовича
Петренка, його родину та батьків
(документально підтверджені дані) *
На сьогоднішній день знайдені, мабуть, практично всі основні інформаційні джерела, де зустрічаються будь-які згадки про Михайла Миколайовича Петренка.
Вся інформація, що має відношення до біографії М. Петренка, проаналізована з метою виявлення фактів, що мають документальне підтвердження, або, апріорі безперечних. На основі проаналізованих матеріалів написана його біографія, яка надається в цій статті.
За основу взятий доступний на сьогоднішній день варіант «Формулярного списка о службѣ Лебединскаго Уѣзднаго Стряпчаго Титулярнаго Совѣтника Михаила Николаевича Петренка за 1858 годъ». (Сумський обласний архів, ф. 523, оп. 1, спр. 158, арк. 11-14).
Дослідження тривають, тому надану нижче біографію Михайла Петренка буде поповнено новими фактами по мірі виявлення невідомих ще документів.
У житті Михайла Петренка умовно можна розглядати наступні періоди:
- Слов'янський (дитинство)
- Харківський (юність, студентські роки, перші роки служби)
- перебування за межами України (гіпотеза)
- Харків і Вовчансько-Лебединський (служба)
Слов'янський період життя Михайла Петренка вимагає особливо пильної уваги і вивчення, тому як впродовж багатьох десятиліть питаннями біографії Поета займалися місцеві краєзнавці різної міри підготовленості, що привело до появи у пресі величезної кількості помилок (на початкових етапах) та фальсифікацій (деякі роботи, що вийшли після 2000 року).
Є підстави вважати, що Михайло Петренко після закінчення університету жив деякий час за межами України. На даному етапі ця гіпотеза має небагато обгрунтувань для більш конкретного опису, тому лише згадуємо про цей можливий період.
Часові межі служби Михайла Петренка в Харкові, Вовчанську й Лебедині документально підтверджені, тому в описах від різних авторів немає, як правило, принципових протиріч. У текстах інколи з`являлися лише розбіжності, обумовлені різною мірою інформованості, суть, доступом до інформації, звільненої від помилок, домислів та фальсифікацій.
В рамках обкреслених періодів проводиться пошук нових документів і фактів, що дозволить поглибити знання про життя й творчість поета й чиновника Михайла Миколайовича Петренка.
БІОГРАФІЯ
Михайло Петренко народився в 1817 році, імовірно, в місті Слов'янську Слобідсько-української губернії. Зважаючи на відсутність на сьогоднішній день документальних підтверджень, місто народження залишається хоча і обгрунтованою, але гіпотезою.
Вперше про біографію М. Петренка згадувалося в 1848 р. в «Южном русском зборнике», де поряд з віршами видавець А. Метлинський помістив коротку довідку про Поета:
«Петренко, Михайло Николаевичъ, родился въ 1817 году, и, большею частію, проживалъ и узналъ языкъ и бытъ народный въ городѣ Славянскѣ и его окрестностяхъ, Изюмскаго Уѣзда; окончилъ курсъ ученія въ 1841 году въ Харьковском Университетѣ, и потомъ опредѣлился на службу по гражданскому вѣдомству…».
Це булла, мабуть, перша й остання біографічна довідка про Михайла Миколайовича, опублікована в літературі ще за його життя.
Михайло народився в родині губернського секретаря Петренка Миколи Дмитровича (1792 р. н.), що походив з дворян, проживав у Слов'янську і служив у Слов'янській городовій ратуші, що має документальне підтвердження. Саме сукупність цих фактів дає підстави вважати, що Михайло народився в Слов'янську.
У «Формулярному списку…» Миколи Дмитровича Петренка на вересневу третину 1828 року згадується, що з «благопріобрѣтеннаго» майна в Слов'янську його дружина мала дерев'яний будинок.
Далі, надається послужний список Миколи Петренка:
- у службу вступив в Городову ратушу підканцеляристом – 22 серпня 1806 р., ще чотирнадцятирічним юнаком.
- канцелярист – з 2 листопада 1807 р.
- губернський реєстратор – з 1 травня 1808 р.
- колезький реєстратор – з 31 грудня 1812 р.
- губернський секретар – з 31 грудня 1816 р.
- колезький секретар – з 31 грудня 1819 р.
- титулярний радник – з 31 грудня 1822 р.
- 22 червня 1822 р. указом Слобідсько-Українського губернського правління призначений в ратушу секретарем.
З наданого документу відомо, що в сім'ї Миколи Дмитровича та його дружини Марфи Андріївни було, принаймні, шестеро дітей:
Ксенія – 1814 р. н.
Михайло – 1817 р. н.
Олексій – 1819 р. н.
Настасия – 1821 р. н.
Євграф – 1822 р. н. (Соборна Воскресенська церква м. Слов'янська, народився 9 грудня, охрещений 11 грудня; хрещені: колезький секретар Лаврентій Пилипович Корсунов та генерал-майорша Іуліанія Дмитрівна Тихоновська)
Марія – 1827 р. н.
Мабуть, батько Михайла рано помер, або загинув. Як, де й коли це сталося, а також місце поховання його доки невідомі. Документальних матеріалів з даного питання немає, проте, гіпотеза грунтується на аналізі віршів Поета. Питання відкрите для дослідження.
Дідом Михайла Миколайовича був Петренко Дмитро Іванович (1762 р. н.)
Дмитро Петренко одружився четвертого лютого 1789 року на дочці купця зі Слов'янська – Ксенії Борисівні П'ятирубльовій (1770 р. н.). Обоє були православного віросповідання й одружилися першим шлюбом.
Можливо, дворянство роду Петренків, до якого належить і Михайло Миколайович, почалося саме з діда Поета, що служив квартальним поручиком (помічник квартального наглядача). Це була поліцейська посада (згідно Статуту благочинності 1782 року, чиновника обирали на три роки), яка відповідала 12 класові Табелі про ранги Російської імперії.
Якщо чиновник мав до вступу до посади вищий класний чин, то він за ним зберігався.
У сім'ї Дмитра Івановича народжувалося, принаймні, четверо дітей:
Катерина – 1790 р. н.
Микола – 1792 р. н.
Марія – 1794 р. н. (10 серпня, «восприємница» – Марфа П`ятирубльова)
Григорій – 1799 р. н.
Також у документах мова йде про годованця Герасима, який був приблизно 1882 р. н.
За цими документами, Дмитро Іванович у 1800 році служив реєстратором.
Саме в такій чиновницькій родині могло легко та природно виникнути бажання бачити свого нащадка людиною освіченою й гідним продовжувачем роду на державній службі.
З чималою впевненістю можна вважати, що рішення Михайла про вступ до університету, й саме на юридичний факультет, не було випадковим.
З великою ймовірністю можна вважати, що знайдено записи також про прадіда Михайла Миколайовича Петренка. Ним міг бути військовий обиватель Іван Данилович Петренко (1722 р. н.). Деяка інформація про нього є в сповідних розписах Воскресенської церкви Тору за 1776 рік.
У нього і його дружини Зиновії Тимофіївни (1729 р. н.) було дев'ятеро дітей, серед них – Дмитро Іванович Петренко (вирахувано 1767 р. н.). За оцінками генеалогів, вирахувана різниця в даті народження приблизно в 4-5 років не є істотною (можлива помилка при перепису документу та таке інше) для тих часів. Проте, до уточнення дати народження по можливим іншим документам, Іван Данилович Петренко остаточно не розглядається як прадід Михайла Петренка.
Зважаючи на той факт, що в 1765 році Імператрицею Катериною ІІ слобідські козацькі полки були реформовані, Іван Данилович міг служити раніше, наприклад, в Ізюмському слобідському козацькому полку.
Також, з великою імовірністю можемо розглядати Данилу Петровича Петренка (у 1732 р. йому було 45, орієнтовно 1687 р. н ), який був козаком Ізюмського слобідского козачого полку в сотні м. Тору (Слов`янска), як прапрадіда Михайла Миколайовича:
Таке припущення ми можемо робити, бо в нього був син Іван Данилович (десь 1720 р. н.). Ця інформация відкривається з наведеного вище документу 1732-го року.
По літературним, й заслуговуючим довіри даним, до вступу в університет Михайло проживав і вчився в Харкові принаймні з 1833 року.
У 1837 році Михайло вступив у Імператорський Харківський університет на юридичний факультет, і родина оплачувала його навчання.
Відповідний документ зберігається в бібліотеці Харківського національного університету (у п'ятій колонці списку вказано: На собственном):
У 1841 році Михайло закінчив повний курс наук юридичного факультету Харківського університету зі статусом «действительнаго студента», що свідчило про закінчення закладу без відзнаки.
Поки невідомо де проживав і чим займався Михайло від закінчення університету й до вступу на службу в Харківську Палату кримінального суду канцелярським чиновником 13 липня 1844 року.
Проте, достовірно відоме наступне:
- 14 серпня 1844 р. Урядовим Сенатом затверджений у чині губернського секретаря
- 19 вересня 1844 р. призначений старшим помічником столоначальника
- 6 червня 1845 р. призначений до виконання обов`язків столоначальника
- 17 серпня 1846 р. затверджений столоначальником
- за відмінну старанність до служби «по Высокому манифесту» 26 листопада 1846 р. Михайло Петренко нагороджений чином колезького секретаря
- 16 серпня 1847 р. призначений у Вовчанський повітовий суд секретарем
- 6 липня 1849 р. переведений у місто Лебедин повітовим стряпчим (прокурором).
У Лебединському земському суді служив до кінця 1862 року:
Слід зазначити, що Михайло Петренко служив у Лебединському земському суді, що перебував у юрисдикції Міністерства внутрішніх справ. Проте, повітовий стряпчий безпосередньо підпорядковувався губернському прокуророві, оскільки ця посада належала до Міністерства юстиції, і титулувався як «высокоблагородие».
- Високим наказом, відданим по цивільному відомству 22 січня 1853 р. Михайла Миколайовича за вислугу років нагороджено чином титулярного радника. Зважаючи, що черговий чин був присуджений майже з трирічною затримкою з вини інстанції, що займалася даним питанням, старшинство в документах було вказане від 26 листопада 1850 року.
Мабуть, Михайло був успішним службовцем, що видно з переліку просувань по службі в його формулярному спискові 1858 р., а також з висновку комісії: «аттестован способным и достойным».
Про губернського секретаря Михайла Миколайовича Петренка згадано у «Списке личных дворян, проживающих в г. Харькове, служащих в Харьковской палате уголовного суда», який зберігається в «Деле о потомственных и личных дворянах Харьковской губернии за 1845 год». У цій самій справі, у «Списке личных дворян, проживающих в г. Славянске, не служащих» значиться рідний брат Миколи Дмитровича (дядько Михайла Миколайовича) – титулярний радник Григорій Дмитрович Петренко (1799 р. н.). Як і батько Михайла Миколайовича, Григорій служив в Слов'янській городовій ратуші, вступивши в службу в 1814 р. у п`ятнадцятирічному віці.
У деяких документах також вказані відпустки Михайла Петренка:
- у 1850 році: з 26 червня по 23 липня, 28 днів
- в 1852 році: з 4 липня по 2 серпня, 28 днів
- в 1855 році: з 17 серпня по 8 вересня
До посади був вчасно й у відставці не був.
По Високому маніфесту, що відбувся 26 серпня 1856 р., нагороджений пам'ятною медаллю другого ступеня «В память войны 1853-1856 гг.».
Такою медаллю темної бронзи на Володимирській стрічці нагороджувалися військові й цивільні чини всіх відомств, найстаріші в дворянських родинах.
Михайло Миколайович не брав участі в Кримській війні, про що в графі «Был ли в походах против неприятеля и в самих сражениях и когда именно» вказано «не был» (формулярний список 1858 року).
У формулярних списках Михайла Петренка за різні роки, включаючи 1858, згадувалося, що в місті Слов'янську Харківської губернії він серед інших спадкоємців має два будинки і при них чотири душі селян.
Був одружений на дворянці Анні Євграфівні Миргородовій (православного віросповідання), мав п'ятеро дітей.
Наступні записи зроблено з формулярних списків та церковних метричних книг, які на сьогоднішній день вдалося розшукати в архівах:
Син Микола, народився 16 серпня, охрещений 23 серпня 1849 року. Хрещені: поміщик Лебединського повіту, губернський секретар Петро Олексійович Добросельський і губернського секретаря Василевського дружина Любов Євграфівна (можливо, рідна сестра Анни Миргородової).
Факт народження зареєстровано в метричній книзі Вознесенськой церкви м. Лебедина.
Відомо, що Микола в дев`ятирічному віці в 1858 році був відданий до Лебединського повітового училища і закінчив його в 1861 році, вже дванадцятирічним хлопцем.
Також є відомості, що Микола Петренко пізніше проживав в селі Гудимівка Лебединського повіту, де працював вчителем в школі, але ця інформація не має ще документального підтвердження. Помер в 1884 р., але точніша дата смерті й місце поховання поки що невідомі.
Дочка Людмила, народилася 23 серпня, охрещена 28 серпня 1851 року. Хрещені: поміщик Лебединського повіту, колезький секретар Петро Олексійович Добросельський і поміщиця Ізюмського повіту капітанша Варвара Єгорівна Каладієва (не виключно, що це двоюрідна сестра Михайла Миколайовича). Факт народження зареєстрований в метричній книзі Георгіївської церкви м. Лебедина.
Людмила померла до 1853 р., точніше, до складання формулярного списку 1853 року.
Дочка Варвара, народилася 16 січня, охрещена 20 січня 1853 року. Хрещені: поміщик Лебединського повіту, колезький секретар Петро Олексійович Добросельський і капітанша Варвара Єгорівна Каладієва. Факт народження зареєстрований в метричній книзі Трьохсвятительської церкви м. Лебедина. Варвара померла в дитячому віці до 1858 р., точніше, до складання формулярного списку 1858 року.
Дочка Марія, народилася 23 січня, охрещена 29 січня 1855 року. Хрещені: титулярний радник Петро Олексійович Добросельський і третьої гільдії купецька дружина Анна Олександрівна Федорова. Факт народження зареєстрований в метричній книзі Трьохсвятительської церкви м. Лебедина.
Син Євграф, народився 20 квітня 1857 р. (дані з формулярного списку 1858 р.). Метричні записи по народженню молодшого сина Михайла Петренка доки не виявлені. Не виключено, що народження Євграфа могло бути записане в одній з ще невиявлених метричних книг м. Лебедина, або у м. Гадячі Полтавській губернії, звідки, по ще не перевіреній інформації, могла бути родом дружина Михайла Петренка.
Євграф Михайлович Петренко помер 14 січня 1910 р. й похований на кладовищі невеликого кримського селища Таганаш.
Хрещеним у чотирьох дітей Михайла Петренка була одна й та сама людина – поміщик Лебединського повіту, справник Петро Олексійович Добросельський.
Звичайно ж, це свідчить про дружбу між ними. Чи був Михайло Петренко хрещеним у дітей П. О. Добросельського – питання цікаве і зараз вивчається.
Дітей Михайла Петренка хрестили в різних церквах м. Лебедина, а це дозволяє вважати, що його родина кілька разів міняла місце проживання.
Приймаючи до уваги той факт, що Анна Євграфівна могла інколи відвідувала батьків у Полтавській губернії (якщо вони там мешкали), хтось з дочок міг померти і не в Лебедині. Проте, сім'я Михайла Петренка проживала в Лебедині, й діти, згідно документів, знаходилися при батькові, тому є підстави вважати, що Людмилу й Варвару поховано в цьому місті.
Помер колезький асесор повітовий стряпчий Михайло Миколайович Петренко 25 грудня 1862 року у віці 45 років від лихоманки.
Відспівували М. Петренка в Миколаївській церкви м. Лебедина, а похований він був 27 грудня «на отведенном приходскомъ кладбыще», про що зроблено відповідні записи у метричній книзі цієї церкви.
Таким чином, в Лебедині можна було б сподіватися знайти три могили, що стали останнім земним притулком для Михайла Миколайовича Петренка та двох його дочок: Людмили й Варвари.
Судячи по тому, що Петренко Євграф знайдений в списках Лебединського повітового училища за червень 1868 року (рік вступу – 1867, можливий рік закінчиння – 1870), після смерті Михайла Петренка його родина проживала в Лебедині.
Поки невідомо як складалося подальше життя дружини Михайла Миколайовича – Анни Євграфівни та їхньої дочки Марії.
На сьогоднішній день ще залишаються декілька основних невирішених питань з біографії Михайла Петренка:
- документально не підтверджене місто й місце народження,
- не встановлено точну дату народження,
- не з'ясовано місце проживання його батьків у місті Слов'янську,
- невідомо де перебував і чим займався Михайло Петренко в період після закінчення університету та до вступу в службу в Харківську Палату кримінального суду (липень 1844 р.),
- ще невідоме місце його поховання в Лебедині,
- нажаль, ще не знайдено його світлину, чи портрет
Пошук триває… Архіви відкривають свої таємниці обережно й не кожному.
Сподіваємося, ще буде зроблено багато знахідок, пов`язаних з життям і творчістю поета і чиновника Михайла Миколайовича Петренка, що допоможе відповісти на багато запитань, які Він нам залишив.
* Біографія надається, мабуть, надмірно детально, проте, це дозволить зберегти багато деталей, на перший погляд несуттєвих, але дозволяючих дослідникам правильно орієнтуватися в будь-яких подіях в житті Михайла Миколайовича Петренка.
|
