Живу як вмію - слава Богу!
Несу як можу я свій хрест,
За всяку дякую дорогу
І свій долаю Еверест.
Буває, що іти не сила,
Ніби, над прірвою іду,
То Янгол підставляє крила,
То втішить Бог мою журбу.
Якщо в житті хтось ображає,
Словами коле як ножем,
Я злобу в серце не пускаю,
Гоню з душі образи щем.
Не плачу, що життя минає,
Не знаю скільки ще доріг,
Весні я двері відчиняю,
Любуюсь взимку я на сніг.
Радію золотистим нивам,
Осінній радує пейзаж,
І відчуваю - я щаслива:
Життя - це скарб, а не багаж.
Галина Грицина.
