Талалай Леонід Миколайович :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
Леонід Миколайович Талалай народився 11 листопада 1941 року у с. Савинці Савинського району на Харківщині в селянській родині. Життя й творчість українського поета тісно пов'язані з донецьким краєм. У 1956 році його сім'я переїхала на Донбас, у Горлівку. Тут він розпочав свою творчу діяльність.
Вірші почав складати з п'ятого класу, з 1956 року – друкувався в горлівській міській газеті «Кочегарка». Служити в армії Леоніду довелося в Білорусії й Казахстані в ракетних військах, де він зазнав опромінення, після чого довго й тяжко хворів, але одужав. У віршах Талалая можна вловити ноти глибокого прихованого болю за понівечену молодість, за вкрадену радість. Та й саме відчуття часу в поета, котрий буквально повернувся з того світу, особливе – позбавлене ситуативної марноти.
У 1967 році в Донецьку вийшла перша збірка його творів «Журавлиний леміш». Тоді ж Леоніда Талалая прийняли до Спілки письменників та на Вищі літературні курси. У 1971 році закінчив Літературний інститут імені Горького в Москві. Повернувшись додому, він був запрошений до Донецька, де очолив обласне літоб'єднання, працюючи з творчою молоддю. У 1976-му році поет переїхав на постійне місце проживання до Києва, де й прожив до кінця життя.
У 1993 році за збірку поезій "Вибране" Леонід Талалай отримав найвищу літературну нагороду – Шевченківську премію. Також поет був лауреатом премії імені Володимира Сосюри, а з 1967 року – членом Національної спілки письменників України.
Останні роки поет вів усамітнене життя: жив на дачі, цілий рік купався в озері. Полюбляв рибалити. Якось хвалився, як на Дону спіймав 9-кілограмового коропа. "Я сидів на лавочці в очереті, а за мною спостерігала жабка. Ми з нею подружилися. Я назвав її Цариця", – так розповідав Леонід Миколайович.
Леонід Миколайович Талалай помер 19 червня 2012 року. Він автор понад десятка поетичних збірок, остання з яких – "Безпритульна течія" (2011) започаткувала нову книжкову серію "Третє тисячоліття: українська поезія".
|
