Чернявський Микола :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
Поет, педагог і земський діяч родом із Торської Олексіївки (Октябрське (Добропільський район), Бахмутський повіт Катеринославської губернії, син священика. Згодом його сім'я переїхала у Божедарівку Слов'яносербського повіту.
Закінчив Катеринославську Духовну Семінарію, з 1889 учителював у Бахмутській духовній школі, 1901 — 03 працював земським статистом у Чернігові, з 1903 жив у Херсоні й до 1919 працював там у губернському земстві, пізніше вчителював.
Перші вірші Чернявського датовані 1889; окремі зб. поезій: «Пісні кохання» (1895), «Донецькі сонети» (1898), «Зорі» (1903). Крім того, Чернявський брав участь у виданні альманахів «Дубове листя», «З потоку життя», «Перша ластівка»; друкувався в ж. «ЛНВ», «Правда», «КСт.» й ін., а за радянського часу в ж. «Життя й Революція», «Червоний Шлях», «Зоря». У тематично багатій ліриці Чернявського особливо визначається писана під впливом фольклору й Т. Шевченка любовна поезія, історичні твори, присвячені Козаччині, зокрема добі Б. Хмельницького, патріотичні вірші, присвячені Україні, пейзажна лірика тощо. У дореволюційній поезії Чернявський — один з найвизначніших майстрів сонета, зокрема в «Донецьких сонетах» він перший в українській поезії створив жанрові картини з життя донецького селянства й робітництва. Писав також оповідання, спогади тощо; 1894 переклав «Слово о полку Ігоревім».
Постання української держави 1917 Чернявський привітав, але активної участі в її будівництві не взяв і після її поразки залишився під СРСР, хоч радянським письменником теж не став і з 1933 зовсім перестав друкуватися. Пізніше був репресований, і твори його були заборонені; реабілітований після смерті Й. Сталіна.
|
