Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Іващенко Віталій :: Творчість

logo
Іващенко Віталій :: Творчість
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру




Іващенко Віталій



 

Іващенко Віталій :: Творчість

Творчість | Біографія | Критика

"Любов — це грiх!" Менi вiд того сумно
"Скажи, красуне, поки ми удвох..."
Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту
Є люди – мов отруйнi змiї
Є сфера iнтелекту i краси
Є фiлософiя бажань
А, може, так i треба жити
Від ревнощів стільки трагічних історій...
Вгамуйсь! Не рвись у першi, будеш битим!
Вже годi проклинати рабську кров
Вождi до щастя строєм нас вели
Для багатьох людей мета життя
Душi потрiбнi перемiни!
З роками клопотiв неволя
Зiрвись в кохання! Свiт не зникне
Закон iснує, мабуть, недарма
Зернятка
Зневiра, втома, хмура днина
Зустрiчаю я красуню
Коли бажань iнтимних пошуки
Коли моя натруджена рука
Кохання день!
Красива на любовнiм ложi!
Люблю я пристрастей високе небо
Любов – це безкiнечний шлях пiзнання!
Любов розбита вщент. Як жити далi?
Мiй друже, не плач вiд вагань i розлук!
Мені щемить на серці — мчать літа
Ми в світ прийшли, щоб взнати, хто ми є
Ми, українцi, дивнi люди
Мої долонi, наче двi iстоти
Мужчина - Дон Жуан у будь-якому віці
Нi, я не вiрю, що любов – муляж!
Нiчого не буває просто так
Нічого не буває просто так
На жаль, цю iстину не кожен знає
На що ми витрачаєм нерви?
Найвища мудрiсть – усмiхатись зранку!
Напевно, це найкраще вiдчуття
Не жди доплат за праведнi труди
Не знав, що так з рокам змiняться
Не падай в розпач, що душа самотня!
Не поспiшай дожити до зарплати!
Не стомиться душа радiти
Не увертюра це в любовнiм дiйствi
Немає гіршої образи...
О Господи, почуй мої слова!
От би навчитись вимикати
Перо письменник не облишить
Питання є не зовсiм риторичне
Поезiї душа завжди вiдкрита
Поезія - не прапор і не жест
Показувати можна тільки зрячим
Про мову точаться розмови
Прокинувся. Хвороб немає!
Скажи, красуне, поки ми удвох
Спитаймо себе – хто є ми?
Страждав мiй друг
Так хочеться чомусь пiсень спiвати!
Тебе не любить? Ну то й що?
Тебе я хочу бачити щодня!
Терпiли ми наруги рiзнi
Ти не дивуйся, що чомусь
Ти подивився на красу дiвочу
Три насолоди маю вiд кохання
У кожного в життi своя пора
У кожного свiй власний смак
Українці в Росії живуть
Усе про владу знають у народi
Чому гаряче й пристрасне бажання
Чому любов несе розчарування
Чому тебе не любить влада – знаю
Чомусь так мало виражені в слові
Що до здоров’я, знаємо рецепти!
Що нас гнiтить? Що душу пiднiмає?
Що нас гнiтить? Що душу пiднiмає?
Я в юностi так про кохання мрiяв!
Я знаю, як кохання зберегти
Я розмовляти починав російською
Я розмовляти починав російською
Я хочу, щоб у морi слiз
Як влада прикраша чоловiкiв!
Як всi бiжать, так тяжко зупинитись!
Як зрадили тебе, образа душить
Як наколотишся за день
Як пригощають, їж i дякуй чемно
Якщо вже нам не проминути втрати
Якщо не любить – туга, бiль i гнiв!
Якщо тебе засмучує мій вік
Якщо ти хочеш Душу зберегти
Якщо у тебе є який талант



Нові твори