|
Тарнавський Юрій :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
Український поет та прозаїк, один із засновників Нью-Йоркської Групи, та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника «Нові Поезії».
Юрій Тарнавський народився 1934-го року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була вчителькою, а батько вчителем і директором школи. До 1939-ого року він провів дитячі роки в Польщі, біля Ряшева, а згодом в Україні — біля Сянока й у Турці.
У 1944-му році виїхав з родиною до Німеччини. Після війни проживав у таборі для переміщених осіб у Новому Ульмі, де й відвідував українську й німецьку гімназії. Закінчив середню освіту екстерном у Мюнхені, перед виїздом до США в 1952-ому році. З родиною осів у Ньюарку (Нью Джерсі). Там Ю. Тарнавський відвідував Ньюаркський Коледж Інженерії, у якому студіював електронну інженерію. Закінчив ці студії 1956-го року зі ступенем BSEE, і поступив на працю до відомої компанії комп'ютерів IBM. Перебув у ній до 1992 року. Спершу працював інженером-електроніком, а згодом кібернетиком (computer scientist) над автоматичним перекладом з російської мови на англійську. Завідував відділом прикладних лінґвінстів в IBM, у військовій школі в Сиракузах (Нью-Йорк) і в Конгресовій Бібліотеці у Вашингтоні. Програма, розроблена його групою, стала першою у світі, що мала застосування в конкретній практиці цього роду пошуків.
На відпустці в роках 1964—1965, Юрій Тарнавський проживав в Іспанії. Згодом, не покидаючи праці в IBM, студіював теоретичну лінґвінстику зі спеціалізації в трансформаційній граматиці при Нью-Йоркськім Університеті.
У 1982-ому році він здобув ступінь доктора філософії (Ph. D.), захистивши дисертацію з питань семантики у Поширеній Стандартній Теорії Н. Чомського під назвою «Семантика знання». Працював над процесуванням природних і розрібкою штучних мов, як також і в ділянці штучного інтелекту, над експертними системами. За працю в IBM Юрій Тарнавський був відзначений низкою нагород. Він також є автором численних публікацій на кібернетичні й лінґвістичні теми.
У 1987-му році, в рамках відзначення століття Нью-Йоркського Університету, Ю. Тарнавський почесним гостем (keynote speaker) прочитав лекцію під назвою «Штучний інтелект і лінґвістика» у лінґвістичному відділі цього Університету. Відійшовши від IBM, був членом Гарріманського Інституту при Колумбійськім Університеті, професором української літератури й культури у відділі слов'янських мов, як також і співкоординатором української програми (1993—1996) у цьому ж Університеті.
Юрій Тарнавський — один із засновників Нью-Йоркської Групи, та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника «Нові Поезії».
Першу збірку поезій Юрія Тарнавського, «Життя в місті», — з її урбаністичними мотивами й зосередженням на темі смерті — критика привітала як новаторську, таку, яка поривала з традицією мови й тематики загальної тогочасної української поезії, вказуючи при тому той напрямок, у який відтак пішло чимало з його сучасників. Згодом, його програмово екзистенціалістичний роман «Шляхи», у якому описане життя німецької молоді після Другої Світової Війни, також був відзначений як нове слово в українській прозі.
Рання поетична творчість Юрія Тарнавського майже повністю вкорінена в західну літературу, особливо в іспаномовну поезію, творчість французьких передсимволістів, у сюрреалізм та філософію екзистенціалізму. З часом, його освіта й праця — як технічні, так і лінґвістичні, — щораз більше впливають на його творчість, унаслідок чого в його творах щораз помітнішим стає радикально нове трактування мови, як, наприклад, у збірках «Без ї» та «Анкети», і в романах «Менінґіт» і «Три бльондинки і смерть».
У 1960-х роках Юрій Тарнавський повністю «переходить» на англійську мову в своїй творчості, спершу в прозі, згодом у поезії. Однак, з останньої — поезії — він згодом перекладає українською мовою відповідники з англомовних оригіналів : збірка «Ось, як я видужую» і наступні п'ять книжок. Він — член групи авангардних американських письменників Fiction Collective, й у видавництві групи публікує англійською мовою вищезгадані «Менінґіт» і «Три бльондинки і смерть», які були високо оцінені американською літературною пресою.
Коли політична ситуація в Україні змінюється зі здобуттям незалежності, Юрій Тарнавський повертається до української мови, виступаючи з публікаціями мистецьких творів і статей у періодиці та рядом окремих книжок. Нині в його творчості панують характеристики, що вважаються ознакою постмодернізму, такі, як: багатостилевість, коляж, пастиш і прибирання різних, часом протилежних одна одній, позицій / масок (збірка «Ідеальна жінка», поеми «У РА НА» і «Місто київ та ям», цикл драм «6х0»). Кульмінуєтъся цей процес виданням в Україні тритомника його творів (п'єс, поезії і прози) у видавництві «Родовід» — «6х0» (повне зібрання драм), «Їх немає» (зібрані поезії від 1970 до 1999 років) і «Не знаю» (вибрана проза).
Юрій Тарнавський присвятив багато енергії перекладницькій праці з української мови на англійську та з різних мов на українську. Його власні твори були перекладені на англійську, французьку, єврейську, німецьку, польську, португальську, румунську і російську мови.
У 1996-му році, Юрій Тарнавський був резидентом на міжнародній письменницькій колонії Ледіґ Гаус поза Нью-Йорком, де він написав більшість драм, що входять до книги 6х0, а 1998-го року — у відомім Нью-Йоркськім авангарднім театрі Мабу Майнз, у якому була поставлена його п'єса Не Медея в англомовнім варіанті. Того ж самого року, в Тернопільському Драматичному Театрі було поставлено його Чотири проєкти на український національний прапор. У 1997-му році, його перші чотири п'єси з книги 6х0 — Сука-скука/розпука, Жіноча анатомія, Не Медея і Карлики — були прочитані перед публікою акторами театральної студії Національного Університету Києво-Могилянська Академія.
Юрій Тарнавський — член Національної Спілки Письменників України.
|
