Мамайсур Борис :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
На 66-му році відійшов у вічність Борис Мамайсур. Член Національної Спілки письменників України з 1999 року. Власне, членство в організації, рідній для Олеся Гончара, Ліни Костенко, Михайла Стельмаха, Павла Загребельного та інших світочів українського письменства ХХ століття, - не весь його літературний шлях. Розпочав він у славні шістдесяті роки, коли 24-річним видав першу збірку поезій "Чи буде шторм?", заявившись у одній когорті з Василем Симоненком, Миколою Вінграновським, Дмитром Павличком, Іваном Драчем.
Та відлига, що покликала їх, обернулася для багатьох лютою мерзлотою. Якщо Василь Стус, Микола Руденко відомством державної безпеки СРСР були терміново "розподілені" у дисиденти, то багато інших, у числі яких і Борис Мамайсур, опинилися у спеціалізованих відділеннях психлікарень. Мерзлота ненависті до свободолюбців і патріотів окремої нації у складі імперії скувала й поховала політ Мамайсура, що так стрімко розпочинався.
Йому вдалося вижити. Йому доводилося ще тридцять років виживати на дрібних заробітках, які йшли на ліки від прищепленої в психушках КГБ хвороби. Вже інвалідом у середині вісімдесятих життєві хвилі прибили Бориса Мамайсура до Хмельницького. А в дев'яностих, коли однокашники його молодості возсідали в лауреатах, депутатах чи рахувалися в національних героях-мучениках - хто де, у Мамайсура не лишалося вже сил навіть на те, щоб писати. І тільки завдяки колишньому дисидентові Іванові Дзюбі, що став міністром культури, йому вдалося видати ще одну книжку.
Напівпаралізовані, вони разом з дружиною Марією Матус упорядкували її. Та й було чим, адже усі роки мерзлоти заборон у душі Мамайсура нуртував творчий шторм, кипіла робота мислителя, гуманіста. І майже одночасно з виходом збірки "Другий початок", Бориса Сергійовича прийняли у Спілку письменників.
Він іще встиг це усвідомити. Далі... Виходячи з квартири, чоловік не те що забував дорогу додому, а забував і своє ім'я! І опинявся знов... у психлікарні. Психіатри вражалися, що людина з таким ступенем розладів залишалася інтелігентом, стояла вище інстинктів і книжку мала за святиню.
Михайло Цимбалюк
Джерело: press.org.ua
|
