|
Забіла Наталя :: Критика
Творчість |
Біографія
|
Критика
5 березня - 105 років від дня народження НАТАЛІ ЗАБІЛИ
(1903-1985), української письменниці
Небагато з доробку українських літераторів пройшло перевірку часом й зміною суспільного устрою. Лише чесні, талановиті твори, а не кон'юнктурна писанина, що була створена колись на потребу владі, цікавлять сьогоднішнього читача. Саме такою є творчість дитячої письменниці Наталі Забіли. Притаманне їй уміння просто і невимушено розмовляти з дітьми, не сюсюкаючи, не присідаючи навпопічки, знання психології малят, уміння писати зрозуміло й цікаво, лірично й серйозно, подаючи одночасно потрібну інформацію та виховуючи найкращі людські якості, залишають її твори актуальними й досьогодні. У творчому доробку письменниці майже двісті книжок - вірші, повісті, оповідання, п'єси і драматичні поеми, а також опубліковані у періодичних виданнях десятки вдумливих статей і рецензій. На таких творах, як "Хатинка на ялинці", "Про Тарасика й Марисю", "Ясоччина книжка", "Катруся вже велика", "Під дубом зеленим", "Веснянки", "Про дівчинку Маринку", "Перший крок", "Малим про велике", "Веселі друзі" та багатьох інших виховувалось декілька поколінь українських дітей. Скількох дівчаток в Україні батьки назвали Ясями! Можливо тому, що у дитинстві вони читали "Ясоччину книжку". Запам'яталися і Олі-вець-малювець, який багато десятиліть з екрана телевізора навчав малюків пізнавати різнокольоровий світ, дівчинка Катруся, котра "вже велика"... У наш складний і бурхливий час, коли стрімко зростає потік інформації, що його дістає дитина з усіх можливих джерел, твори письменниці з честю витримують випробування на подальше життя.
Народилася Наталя Львівна Забіла у Петербурзі, в сім'ї економіста. Родина мала давні культурно-мистецькі традиції. Дід Пармен Петрович Забіла був скульптором-академіком, автором відомих творів: бюстів Т.Шевченка й М.Салтикова-Щедріна, пам'ятника О.Герцену на його могилі в Ніцці, погруддя М.Гоголя для пам'ятника в Ніжині; троюрідний прадід - поет В.Забіла - приятелював з великим Шевченком. У цій родині любили й цінували художнє слово, музику, малярство, змалку привчали всіх дітей - а їх було семеро - малювати, складати вірші, вигадувати казки. Для однієї з дівчаток - Наталі - це стало справою всього життя.
В Україну родина переїхала вже після революції й осіла у Люботині, неподалік Харкова. Саме там Наталя розпочала свій трудовий шлях - вчителювала у Люботинському укрпрофсожі, в школі й одночасно вчилася. В 1924 р. вона закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти. Приблизно тоді ж відбулися її перші виступи на сторінках газет і часописів. 1924 р. Кам'янець-Подільська газета "Червоний кордон" надрукувала перший вірш Наталі Забіли "Війна війні". Незабаром молода поетеса увійшла до Спілки селянських письменників "Плуг". Одна за одною побачили світ поетичні книжки "Далекий край" (1927), "Сонячні релі" (1928), "Про сонце" (1930), "Тракторобуд" (1931-1933). Проте ці соціально наснажені твори нічим не вирізнялись серед поетичних розповідей інших письменників про "щасливе" життя колгоспників і робітників, про героїчних комуністів і мудрого Леніна. Тож особливого успіху вони не мали. Але поряд із "дорослими" творами Наталя Забіла писала віршики і оповідання для дітей: "За волю", "Про маленьку мавпочку", які одразу сподобались малятам. Вона швидко знайшла свою "нішу" в українському літературному процесі.
Хоча в перших творах для дітей Наталя Забіла дещо зазнала впливу вульгарно-соціологічного підходу, так, наприклад, вірші "Вугілля" та "Домни" - це заримовані інформаційні повідомлення про ту чи іншу галузь промисловості, а віршики на кшталт "Хатинки над озером" - про перебування Леніна у Фінляндії, проте велике поетичне чуття, глибока людська порядність, любов до дітей - саме таких, якими вони є, живих, допитливих, непосидючих, а не уявних манекенів, допомогли письменниці подарувати маленьким читачам справді чудові твори про їхнє життя й мрії, надії та сподівання, про все те, чим сповнена дійсність.
Першою збіркою, в якій виразно відбилися особливості творчої манери Наталі Забіли, стала "Про Тарасика й Марисю" (1930). Сюди увійшли приспівки, примовки, афористичні вірші й оповідання. Особливої популярності набула "Лсоччина книжка"(1934), яка потім неодноразово перевидавалася, її героїня дівчинка-дошкільниця Ясочка приваблива тим, що вона не схематична постать умовної дитини, а жива, конкретна особистість з притаманними їй смаками, звичками, навіть вже сформованими поглядами. Потому з'явились інші збірочки та окремі твори, які засвідчили, що Наталя Забіла не випадково ступила на нелегкий шлях дитячого письменника. Це, зокрема, "Олівець-малювець", "Хатинка на ялинці", "Зайчик", "Дерев'яний бичок". В них поетеса творчо використала народно-пісенні здобутки, а також досвід митців старшого покоління - К.Чуковського, С.Маршака та ін. Проте в її творах виразно відчувається струмінь самобутності, вони рясно заквітчані власними знахідками, оригінальними темами, образами.
Цикл віршів "Про дівчинку Маринку" (1956) - одна з вершин української дитячої літератури. Н.Забіла любовно й уважно ліпить образ маленької людини, крок за кроком простежує процес її зростання. І чим старшою стає Маринка, тим більше збагачується образна система віршів, ускладнюється мова і навіть енергійний ритм лічилочки змінюється на уповільнений темп розповіді:
Річка, Мариночка, річка!
Швидше до неї- туп-туп...
(Річка)
Малював картину тато,
Квач у фарбу умочав...
(Мала малярка)
Усе, що бачить дитина у кімнаті, на прогулянці, за вікном, опоетизовується у зримих конкретних образах. Вірші густо заселені, насичені повідомленнями про оточуючий світ. І робить це авторка в такій довершеній формі, в такій безпосередній манері, що маленький читач не просто сприймає інформацію, а вбирає в себе те, про що розповідає книжка: найпростіші відомості про кізоньку, курочок, ляльку, про погоду за вікном. Прості, як на перший погляд, віршики мають і велику виховну силу. В них йдеться про повагу до людей, природню потребу навчатися і трудитися.
Тематика дитячих творів Наталі Забіли дуже різноманітна. Це тематичні цикли про природу ("Проліски", "Казки лісової кринички", "Навесні та влітку", "Восени та взимку", "Дванадцять місяців"), мініатюри про побут і пригоди дітей удома і в школі, у дитсадку і на прогулянці. Це справжня "материнська книга", яка весело й цікаво розповідає про світ речей і природу, вчить правил поведінки й подає певні моральні уявлення, образно, наочно й тактовно розповідаючи, "що таке добре й що таке погано".
Наталя Забіла - вроджена казкарка. З багатющої скарбниці української народної творчості беруть свої витоки її казки, де вона без голої дидактики вчить дітей бути добрими, справедливими, мужніми, любити все суще на Землі. Відомі фольклорні сюжети набувають в її інтерпретації нових акцентів, що якнайбільше відповідають світосприйманню дітей. Письменниця твердо обстоює право на "щасливий кінець", виходячи з несхитного переконання, що дитячу психіку дуже легко поранити. Смуток, безвихідь, загибель героя можуть завдати дитині глибокої моральної травми. Тому її казки, як й інші твори для найменших, мають мажорне звучання:
Плескачик (Колобок), зазнавши небезпечних пригод, все ж залишається живим, звірі з казки "Рукавичка" повертають загублену річ дівчинці, щоб не мерзли в неї руки, навіть Снігуронька в її обробці іде з життя, не викликаючи смутку:
Не плачте матінко та батечку:
Хоча недовго я жила,
Та звеселяла вашу хаточку
Йсама щасливою була...
А ви любіть життя і сонечко,
Радійте квітам і теплу,
І споминайте вдячно донечку,
Свою Снігуроньку малу!
І справді, аналіз творів Наталі Забіли свідчить про те, що письменниця у своїй творчості керується саме такими поглядами, враховуючи радісне сприйняття життя дитиною, її бажання, щоб добро завжди перемагало зло, щоб кожна, навіть найдраматичніша, історія мала щасливий фінал.
Талант Н.Забіли як дитячого письменника з найбільшою силою розкрився в її поетичній творчості. Однак знайшов він вияв і в прозі. Серед її повістей та оповідань найбільшою любов'ю читачів користується повість "Катруся вже велика" (1955). За побудовою й навіть за манерою викладу вона нагадує цикл віршів "Ясоччина книжка" та "Про дівчинку Маринку". На початку повісті Катрусі лише п'ять років. Так само, як інших своїх маленьких героїнь, Н.Забіла проводить її через роки життя, показує перші радощі, перші невдачі, перші помилки в житті та їх виправлення. Зростаючи, дівчинка дізнається, чим живуть її батьки, знайомі, як "дихає" місто. Повість має своєрідне продовження: оповідання "Телефон", "Катрусина стрибайка" і "Подорож до казкового лісу", де діє та сама Катруся та її рідні. Запам'ятовується читачам і повість "Дивовижні пригоди хлопчика Юрчика та його діда" (1964) - твір фантастично-пригодницького жанру з добре відчутною суто "забілинською" мудрістю і ліричністю, м'яким гумором. Допитливому хлопчикові Юрчику його вчений дідусь дозволяє випробувати свої винаходи: чарівні таблетки, які зменшують або збільшують тварин та людей, чарівний апарат, який допомагає читати чужі думки, тощо. Втім, всі ці дива в руках дитини призводять до різних непорозумінь, пригод, смішних ситуацій.
Значну сторінку вписала Н.Забіла в українську драматургію для дітей. У фантастичній п'єсі "Перший крок" (1968), що розповідає про сиву давнину, діють первісні люди, Велика Мати - мудра, досвідчена жінка, яка править родом, підлітки Юю й Оо. В основі драматичного конфлікту - події, пов'язані з прирученням Червоного Звіра-вогню. Одна з головних ідей твору, яку можна назвати перекиданням мосту між часовим простором, особливо наочно розкривається в образі Великої Матері, яка розумом осягає майбутнє, коли люди одомашнять тварин, навчаться освітлювати та обігрівати свої помешкання.
Драматична поема "Троянові діти" (1971) також веде читача у минуле. В ній авторка, використавши історичні матеріали - літописи, наукові праці про Київську Русь, народні легенди і перекази, написала поетичну історію заснування Києва трьома братами та сестрою, відтворила сиве минуле наших предків. Звісно, не слід сподіватися від художнього твору наукової точності, адже Н.Забіла створила твір-гіпотезу, твір-легенду, що чарує художньою правдою, поетичністю, високим почуттям патріотизму. Замість напівлегендарних постатей Кия, Щека, Хорива та Либіді зі сторінок постають образи живих людей, доля яких хвилює, викликає співпереживання. Розповідь про них романтично піднесена, свідомо стилізована під старовину.
В 1972 р. за драматичну поему "Троянові діти" та фантастичну п'єсу "Перший крок" Наталя Забіла першою в Україні була удостоєна премії ім. Лесі Українки.
В творчому доробку письменниці є чимало перекладів: зроблений у 30-ті роки переспів "Слова о полку Ігоревім", казки О.Пушкіна, вірші М.Некрасова, М.Лермонтова, К.Чуковського, С.Маршака, С.Михалкова та інших поетів.
Своє вагоме слово сказала Н.Забіла і в поетичній публіцистиці для дітей, і в теоретичних розвідках з проблем дитячої літератури. Довгий час вона очолювала Харківську письменницьку організацію, редагувала популярний дитячий журнал "Барвінок", багато років була членом правління СПУ.
За майже півстолітній життєвий шлях Наталя Забіла подарувала дітям більш як півтораста книг. І впродовж усього творчого життя вона сповідувала один принцип: для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, і навіть ще краще. Наталя Львівна ніколи не загравала з юним читачем, а вела розмову з ним серйозно й шанобливо, і часто - про речі дуже важливі, вселюдські моральні цінності та пріоритети, що залишаються незмінними у всі часи. Саме тому книжки письменниці й донині читають, знають, люблять.
sofiynist.donntu.edu.ua/kalendar
|
