|
Ілля Валерій :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
"Сварга" – друга книга Валерія Іллі, лауреата літературної премії ім. Василя Симоненка.
Такої сирітської видавчичої долі не мав, мабуть, жоден український поет. Понад чверть століття тривала заборона на друк його поезії, Першу свою книгу "За туманами ковалі" (справжня назва "Розширеними очима" – на неї видавництво не погодилося) він побачив у п'ятдесят років.
До творчости Валерія Іллі дуже тулиться слово \"вперше\".
Першим на початку шістдесятих років він звернувся до поетики вільного вірша.
Першим дав зразки метафоричного та симфоричного письма без проміжних неметафоричних структур, чого ще не було в світовій поезії, У пропонованій книзі ця якість у чистому вигляді зберігається лише там, де є в цьому потреба.
Вперше в нашій поезії маємо такий природний сплав сучасних засобів та глибокої народности.
Першим зразком релігійної есеїстики є робота Валерія Іллі "Структура чи душа" ("Сучасність", 4. 7—8, 1980 р.).
Першим зразком філософії поезії – робота "В річищі Великого Стилю чи поза ним" ("Основа", ч. 25/3)– Перша робота написана 1964 року з додатками у 1978 році, друга – 1988 року.
Першим В. Ілля звернувся до осмислення забутої праісторії. Досі видрукувана лише робота "Атлантида, скіфи–боги, велетні та греко–римська міфологія" ("Основа", ч. 23/1).
І нарешті – "Сварга" – перша книга в нашій поезії, яка й умовах гвалтовного вивітрення всього того, що лежить в основі української душі, дає змогу читачеві стати причетним до становлення соборної української душі (де немає межі між мертвими й живими), прилучившись до переживання Сонячного Кола тої душі від Родин до Прогребу, до усіх наших свят, що були нерозривні з роботою в полі, з їх зоряним релігійним значенням, яке так яскраво світило в нашому язичницькому звичаї і так глибинно вивершилося в християнському.
Біля всього того, де художнє завжди горує, читач довідається про космогонічну суть Родздва Вогню (Сонця) й Води (Дани), а відтак – про походження жовтого і блакитного кольорів, двозуба, Родздва Всесвіту, Родздва народу русів – Божого народу, його мови – прамови світу, а також про справжнє походження праслів Бог, Хрест, Сварга, Коліда, Коливо, про першозначення Купала, про походження слова руси тощо.
Але головне і найважливіше "вперше" – творчість Валерія Іллі – то не тілько початок нової української поезії поетики вільного віршу, а й початок послідовно релігійної поезії. З тої дороги він не зійшов, занехаявши напівглумливу критику своїх творів (щоправда, при визнанні їхнього художнього значення) на початку шістдесятих років з покликуванням до "прогресивного" Просвітительства, до речі, другого, після Відродження, смертельного ворога культури народів Європи, не зваживши і на неприйняття роботи "Структура чи душа" ("З Господом чи без нього") вже у 1979 році. Проте невблаганний поступ повернув тих критиків на єдино вірний шлях, поставивши декого з них, щоправда, більш ужитково, ніж внутрішньо, чавіть майже на чолі нашого такого ще кволого духовного відродження, повернення до Церкви.
Не кволим воно стане лише тоді, коли замість немічної "інтелігентської рефлексії" (значення якої не виходить за межі становлення чи подоби становлення власної душі й не може бути потужною образотворчою спонукою), поверне до глибинного звичаю української духовности, духовности козацької Церкви козацького народу, в якого національна ідея – понад усе. Бо то перший, Божий, народ на землі. Тому й має таку страшну історію, якої не має жоден з великих народів.
Хто таку сумну першість потрапить спростувати? І чи може бути іншою видавнича, і взагалі, доля поета, який це стверджує, і чи могла вона бути іншою а ті часи, коли він відмовлявся брати участь у злочинах проти народу, встояв у правді, не написавши жодного неправдивого рядка, жодного слова.
Джерело: Валерій Ілля. Сварга. Харків, МАЙДАН, 1996 р.
|
