|
Мазепа Іван :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
Гетьман Іван Мазепа (1639-1709)1, як голова Української Козацької Держави (1687-1709), що, хоч була під протекторатом московського царя, мала широку автономію, виконував в Україні найвищу цивільну та військову владу; його прерогативи були дещо обмежені через т. зв. "Коломацькі статті"2.
Державна форма протекторату була звичайним явищем у тодішній Европі, наприклад: Валахія, Молдавія, Семигород були під турецьким, Голляндія - під еспанським, Пруссія - під польським, Ліфляндія й Естляндія (сьогодні Латвія й Естонія) - під шведським протекторатом. Хоч Україна була під московським протекторатом, як слушно зауважив німецький історик Ганс Шуман у своїй дисертації, вона мала свою територію, населення, військові сили, тобто козаків, своє законoдавство, свою культуру, звичаї та обряди, навіть дипломатичні зв'язки з чужими державами (крім Польщі та Туреччини), і творець Гетьманської держави Богдан Хмельницький de facto був суверенним володарем3.
Українська держава була зазначена на тодішніх європейських мапах4, і чужоземні дипломати звертали на це увагу. Французький посол у Москві, Жан де Балюз (1648-1718), який відвідав 1704 p. гетьмана Мазепу в Батурині, писав у свойому листі: "... З Москви я приїхав на Україну, країну козаків, де я був гостем князя Мазепи, який виконує у цій країні найвищу владу"5. Це підкреслювали й інші чужинці. Відомий англійський журналіст й автор "Робінзона Крузо", Даніель Дефо (1661-1731) у своїй книзі про царя Петра І писав: "...Мазепа не мав королівського титулу, але він був рівний королеві стосовно влади, і принаймні, був рівний, якщо у даних обставинах не перевищував короля Августа ..."6. Мазепа був вповні цього свідомий й уважав себе "мало менше польського короля"7.
Без сумніву, - Мазепа був відомою постаттю в тодішній Европі. Уже про його вибір гетьманом 4 серпня (25 липня ст. ст.) 1687 р. писала європейська, зокрема німецька8, а навіть й англійська преса9. У 1689 р. Фой де ля Невіль (1649-1706), французький дипломат у Москві, що особисто знав гетьмана, так згадував про нього у своїх споминах: "... цей князь - це не звичайна собі людина, але дуже відома особа, що досконало говорить по-латині. Він - з козацького роду"10. Західньоєвропейська освіта, висока товариська культура, воєнний досвід, а передусім факт, що Мазепа вміло кермував адміністраційним апаратом в Україні та командував п'ятдесятьтисячною козацькою армією, високо цінувалося в Москві. Хоча становище Мазепи в Москві було специфічним, все ж таки до його голосу та порад прислуховувався молодий цар Петро, у який шанував і довіряв гетьманові. У 1700 р. Петро нагородив Мазепу найвищим російським орденом св. Андрія11. Недарма писав австрійський посол у Москві Отто Плеєр (1692-1718) у своєму звіті з 8 лютого 1702 р.: "... Мазепу тут приймають із почестями, а цар ставиться до нього з респектом та пошаною"12.
Про роль Мазепи в Москві пише широко німецька, а за нею решта європейської преси. З нагоди прийняття дипломатичного корпусу в Москві, кореспондент гамбурзького тижневика, "Historische Remarques" у своїй кореспонденції з Москви 27 листопада 1703 p. пише, що "..цар довго й приязно розмовляв з гетьманом Мазепою, який подарував йому прикрашену діямантами шаблю"13. При тій нагоді автор кореспонденції подав доволі вірний та цікавий життєпис Мазепи. Ляйпциґський місячник "Die Europaisсhe Fama" надрукував на першій сторінці портрет Мазепи та помістив його доволі велику біографію в прихильному світлі, підкреслюючи воєнні подвиги гетьмана14. Віденський двотижневик "Der Post-tagliche Mercurius" з 25 березня 1705 p. дослівно писав: "Москва 11 лютого. Вчора виїхали Їх Ексцелєнція, Пан Герман (Іван) Мазепа, Ґенерал або Начальний Вождь... Запорожських Козаків... до своєї резиденції в Барудін (Батурин) на Україну..."15. Інший віденський двотижневник, "Das Wiennerische Diariurn" з 16 грудня 1706 p., згадуючи про гетьмана, називає його "Полевим Маршалом" (Фельдмаршалом)16. Наскільки широко знали про Мазепу у світі, свідчить хоча б такий факт, що одна з найстарших американських газет, "The Boston News-Letter" з 28 січня 1705 p., спираючись на інформацію лондонського часопису "The Post-Man" з 15 серпня 1704 p., писала: " ... славний Мазепа, що командує козацьким військом, в склад якого входить 19.000 вибраних козаків та обоз артилерії з 36-ти гармат, з'єднався з королем Августом недалеко Яворова. Цей князь [Мазепа] здобув два сильні замки від князя Любомирського"17.
За свої воєнні успіхи Мазепа одержав у 1703 р. від Авґуста II найвищу тодішню польську відзнаку - орден "Білого Орла"18, а згодом титул "князя [Reichsfurst] Cв. Римської Імперії" від тодішнього "римського цісаря німецького народу" Йосифа І. Цар, намагаючись для своїх улюбленців дістати від цісаря різні титули, доручив німецькому дипломатові на російській службі, баронові Гайнріхові фон Гуйссен19, здобути княжий титул і для Мазепи. Гуйссен згадує у своїх споминах20, що на доручення царя він дістав у Відні титул графа для царського канцлера, Ф. Головкіна, та титул князя для фаворита царя, О. Меньшикова й для гетьмана Мазепи21. При тому Гуйссен зазначив, що через брак грошей, він не міг викупити княжої грамоти для Мазепи22. Можливо, Гуйссенові забракло грошей, одначе, зі свідчень генеральної старшини та небожа Гетьмана, Андрія Войнаровського23, після смерті Мазепи в Бендерах, гетьман передав Меньшикову на цю ціль 3.000 дукатів24. Що Мазепа дійсно дав гроші Меньшикову на видатки у зв'язку з цією княжою грамотою, знаходимо підтвердження в листі самого Гуйссена з дня 8 червня 1707 р. до цісарського міністра закордонних справ, кн. Шенборна, в якому він зазначає, що Меньшиков негайно вишле до Відня належну суму, як тільки буде готова княжа грамота для Мазепи28. Дещо більше світла кидає на справу цієї княжої грамоти лист Мазепи до цісаря Йосифа І, що знаходиться в "Райхсадельсактенамт" - Австрійського Державного Архіву у Відні.26
У цьому без дати, (правдоподібно з 1707 р.) по-німецьки писаному листі до цісаря, Мазепа згадує на вступі про свої заслуги у війнах проти турків, зокрема про свою участь по стороні "Святої Ліги", яку в 1684 p. зорганізував батько Йосифа І, Леопольд І, проти Оттоманської Порти. Далі Мазепа пише про своє становище та владу, яку він має як гетьман України, і, покликаючись на те, що "Його Цісарський Маєстат" надав княжий титул Меньшикову, сподівається, що цісар наділить і його, Мазепу, княжим титулом. З уваги на те, що у нього нема дітей, Мазепа просить наділити княжим титулом також його небожа, Андрія Войнаровського, як його спадкоємця27. Згідно з урядовими нотатками на останній сторінці Мазепиного листа, з наказу цісаря та за підписом кн. Шенборна, дня 1 вересня 1707 р. тільки Мазепі надано титул "Князя Cв. Римської Імперії", що зазначено також у реєстраційній книзі про надання шляхетських титулів (том XII). На тій же самій сторінці листа Мазепи є дописка "1 Sept. 1707, Nulla expeditio". На нашу думку, ця дописка походить із пізнішого часу, на що вказує інший почерк письма. Ця дописка є доказом, що Мазепі не послано княжої грамоти. Одначе, її тепер в Австрійському Державному Архіві немає, хоч її там бачив ще в 1887 p. німецький дослідник, M. Грітцнер28 - подальша доля її невідома. Але збереглася кольорова копія княжого гербу Мазепи, що її зробив і помістив у своїй статті кн. О. В. Дабижа, нащадок по матері Дмитра Горленка, прилуцького полковника часів Мазепи, російський дипломат, член російської амбасади у Відні29.
Хоча княжий титул міг імпонувати Мазепі, одначе, як це слушно завважує С. Томашівський, гетьман "дивився на цю почесть підозріло, вбачаючи в цьому інтригу Меньшикова, за планом "promoveatur ut amoveatur"30. Про інтриги Меньшикова довідався Мазепа з листа кн. Анни Дольської. У тому листі вона остерігала його перед Меньшиковим, який "копає під ним яму і, усунувши його, сам хоче стати гетьманом"31. Мабуть Мазепа був свідомий того, бо коли прочитав цього листа, сказав Пилипові Орликові: "... Я сам добре знаю, що вони задумують робити зо мною та зо всіми вами: мене хочуть задовольнити гідністю князя Римської імперії, всю старшину викорінити, наші міста забрати під свою владу, поставити в них своїх начальників та губернаторів ... іншим разом князь Олександр Данилович [Меньшиков] просив у царя для себе Чернігівське князівство, через яке він пробиває собі дорогу до гетьманства"32.
У квітні 1707 р. під час воєнної наради у Жовкві, сам цар повідомив гетьмана про свій намір зреорганізувати козацьку армію, що, по суті, означало скасування самостійного українського війська та ліквідацію Української державності. Щоби Мазепі "усолодити гірку чашу", цар задумав "уконтентувати" його титулом князя "Св. Римської Імперії". З цією метою у Посольському Приказі сфабриковано листа до цісаря Йосифа І, що, буцімто Мазепа сам просить про княжу посаду. Зробивши графологічний аналіз цього листа, я прийшов до висновку, що:
1. Підпис Мазепи не є автентичний, коли порівняти з його підписами на інших листах чи документах, що їх опублікував Орест Субтельний й автор цих рядків.
2. Це не є почерк письма Пилипа Орлика, котрий, як канцлер, писав гетьманські листи. p>3. Згідно з сьомою статтею т. зв. Коломацьких статей, гетьманові було заборонено спілкуватися з чужинецькими урядами33.
Лист Гуйссена, тодішнього російського міністра закордонних справ до кн. Шенборна з 8 червня 1707 р. доводить, що його "сфабриковано" в Посольському Приказі. Характерно, що лист підписаний "Йоганнес Мазепа, Його Царського й Маєстату тайний радник і ґенерал (!), лицар московського ордену св. Андрея, Запорозьких козаків князь і полководець". Як відомо, Мазепа у своїх листах завжди уживав свій титул гетьмана, а не ґенерала, як це можна бачити на факсиміле його листів. Відомо також, що добре поінформований англійський посол у Відні, Пилип Медовс (1626-1717), писав у своєму звіті за 26 грудня 1708 року, що "... свого часу цар вистарався для ґенерала (!) Мазепи гідність князя св. Римської Імперії як винагороду за його службу в минулому"34.
Уже згадуваний лист Гуйссена за 8 червня 1707 p. ще більше підтверджує інтригу Меньшикова, який не з великої любові до Мазепи намагався через Гуйссена приспішити у Відні вислання княжої гідности гетьманові. Отже, раз надана княжа гідність Мазепі зоставалася правосильною без огляду на те, чи йому доручено, чи не доручено його княжу грамоту. Надання княжої гідности Мазепі було в Европі загально відоме. Популярний німецький журнал "Ной ерефнетер гісторішер Більдерзаль" у виданні за 1710 p., згадуючи про Мазепу, писав: "Князь Мазепа, як начальний полководець козаків..."35
------------------------------------------------------------------------
[1] Дата народження-Мазепи ще і досі лишається спірним питанням, одначе дата 20 березня 1639 є найбільше правдоподібна; докладніше про це див.: Оглоблин, Гетьман Іван Мааепа та його доба. Записки Наукового Товариства їм. Шевченка, (у дальшому "ЗНТШ"), Ню Йорк - Париж - Торонто 1960, Т. 170, с. 21. Дату смерти, 2 жовтня н. ст., 1709 устійнив Б. Крупницький у своїй розвідці п. н. "Про дату смерти Мазепи", Miscellanea Mazepiana, - Мазепа, Праці Українського Науковогго Інституту, (у дальшому "ПУНІ"), Варшава 1939, Т. 47, с. 90-92.
[2] М. Костомаров, Мазепа і мазепинцы. Полное собрание сочинений, Петербург 1905, Т. VI, с. 391-3.
[3] Hans Schumann, Der Hetmanstaat 1654-1764, Dissertation, Breslau 1936, p. 4.
[4] Johann Baptist Ноmann, Neuer Atlas Sber die gantxe Welt, Nuraberg 1714, p. 166.
[5] Листа Балюза знайшов І. Борщак у Національній Бібліотеці в Парижі і помістив його в українському перекладі, як додаток до своєї праці п. н. "Мазепа. Людина й історичний діяч", ЗНТШ (1933), т. 152, с. 28-30.
[6] Daniel Defoe, An Impartial History of the Life and Actions of Peter Alexеvitz, the Present Czar of Muscovy..., London 1728, p. 208. (" ... Mazeppa was not a King in Title, he was Equal to King in Power, and every way Equal it not Superior to King Augustus in the divided Circumstances, in which Power stood, even the best of it ...")
[7] Костомаров, ор. cit., с. 422.
[8] Докладніше про це див.: Б. Крупницький, "Гетьман Мазепа в освітленні німецької літератури його часу", Записки Чина св. Василія Великого, Жовква 1932, Т. IV, с. 292-316; Theodor Mackiw, Mazepa im Lichte der zeitgenossischen deutschen Quellen, Munchen 1963, ЗНТШ, Т. 174.
[9] Докладніше див. мою працю: Prince Маzера, Hetman of Ukraine in Contemporary English Publications, 1687-1709, Chicago 1967.
[10] Foy de la Neuville, Relation curieuse et novelle de Moscovie ..., de la Haye 1699; я користувався англійським перекладом: An Account of Muscovy as it was in the year 1689, London 1699, p. 43.
[11] Костомаров, ор. cit., cтop. 483.
[12] Haus, Hot, u. Staatsarchiv, (Австрійський Державний Архів, у дальшому HHS), Russica 1-20; також: Н. Устрялов, История царствования Петра Великою, СПБ., 1858-1863, Т. IV, ч. 2, crop. 573.
[13] Historischе Remarquеs, Hamburg 22 Januar 1704, No. 4, p. 26.
[14] Die Europaische Fama, welche den gegenwartigen Zustand ..., Leipzig 1706, Vol. XXV, p. 1. Докладніше про портрет Мазепи гл. мою статтю: "Ґравюра Мазепи з 1706 р.". Український Історик, (1966), Т. III, ч. 1-2, cтop. 69-72. Життєпис Мазепи був вже надрукований у першому виданні "Європейської Фами" за 1704 р., Т. XXV, cтop. 57-60.
[15] Der Post-tagliche Mercurius..., Wen, 25 Marz 1705; ("... Gestern seynd Ihro Excell der Hr. Hermann [Ivan] Mazeppa, Genrel oder Peld-Herr der anter Ihro Czaarischen Majes'tat stehenden Zaporowissen Cosacken ... ").
[16] Das Wiennerische Diarium..., No. 273, 13-16 Мay 1706; (" ... Feld-Martschall Mazeppa"). На заході принято писати прізвище Мазепи через два "пп", одначе гетьман, підписуючись латинкою, вмивав тільки одне "п". Докладніше про це див. мою статтю , Мадера чи Mazeppa?", The Ukrainian Review, (1963), Vol. X, No. 4, pp. 42-45.
[17] The Boston News-Letter, No. 41, January 22-29, 1705; ("...the Cossacks commanded by the famous Mazeppa, consisting of ... Choice men, with Train of Artillery of 36 Pieces have join'd King Augustus near Jaworrow, That Prince has taken 2 strong Castles belonging to Prince Lubomirski"). Докладніше про це гл. мою статтю "Reports on Мадера in Colonial America", The News Review, Toronto 1966, Vol. VI, No. 1, pp. 14-21).
[18] Костомаров, ор. cit., cтop. 523.
[19] Про дипломатичну діяльність Гуйссена див.: Н. von Gillmer, Herr Huyssen, ein Essener Stadtkind als Gelehner and Diplomat im Dienste Peter des Grossen, Beitrage zur Geschidite von Stadt und Stift Essen,1911, Heft No. 33.
[20] Петро ван Гавен (1715-1757), написав на основі своїх споминів (він подорожував по Росії, а опісля був пастором при данській амбасаді в Петербурзі) та записок Гуйссена цікаву працю про тодішню Росію п. н. Nye os forbedrede Efterraetminger or det russiske Rige, Copenhagen 1747, 2 Vols., я користувався німецьким перекладом: Anton Friedridi Bilsching, "Unter-schiedene Abschnitte aus neuen verbesserten Nachrichten von dem Russischen Reich ...", Magazin fur die hene Historic und Geographic, Halle 1776, Vol. X, pp. 279-364.
[21] Bilsching, op. cit., p. 319.
[22] Ibid.
[23] Про життя та діяльність А. Войнаровського гл. цікаву працю: Любомир Винар, Андрій Войнаровський, Мюнхен-Клівленд 1962.
[24] Докладніше про це гл.: Михайло Возняк, "Бендерська комісія по смерті Мазепи", ПУНІ, (1938), Т. 46, cтop. 127, 131.
[25] HHS, Russica 1-20; "Comme ils m'ont envoye la dice letre, ft que V. Excellence a bien voulu se charger de la presenter a Sa Maj. Imp. je ne saurois recourirer cela qu'a Votre Excellence, laquelle Je supplie aussi en cas que l'occasion se presente d'ecrire a S. A. Mr Ie Prince de Menzikow, de luy xnarquer, que S. M. J. est disposee de conferer tres gracieusement la dignite du Prince de l'Empire au General Mazepa. Sa de Alte de Menzikow m'a ecrit il у a quelque temps, vouloir m'envoyer l'argent pour cet effet, ausritost qu'il verroit par la main de Votre Excellence, que Sa. Maj. Imp. ne refuroit point cette grace au dit Рrіnсе Mazepa ..."; Цю частину листа опублікував Степан Томашівський у своїй статті "Мазепа та австрійська політика", ЗНТШ, (1909), Т. 92, стор. 244-245. Повний текст див. текст листа Гуйссена з 8 червня 1707 р. на додатку.
[26] Повний текст листа Мазепи до цісаря був вперше надрукований у моїй статті "Mazepas Furstentitel un Lichee seines Briefes an Kaiser Josef I", Archiv fur Kulturgeschichte, (1962), Vol. 44, No. 3, pp. 354-356.
[27] Див. текст листа Мазепи в додатку.
[28] F. Siebmacher, Grosses und allgemeines Wappenbuch, bearbeitet von M. Gritzner, Nurnberg 1887, Vol. I, p. 161; Я. Токаржевський-Карашевич "Походження, і герб Гетьмана Мазепи", ПУНІ, (1938), Т. 43, стор. 53-63.
[29] Кн. А. В. Дабижа, "Мазепа - князь и его шляхетскій и княжескій гербы", Кіевская Старина, Київ 1885, Т. ХІП, crop 716. Цю статтю в перекладі на українську мову помістив Богдан Барвінський п. н. "Князь Мазепа і його шляхетський і князівський герб" у журналі Руслан, Львів 1909, ч. 140.
[30] Томашівський, op. сіt., p. 550.
[31] Костомаров, op. cit., p. 1490. Про це згадує також відомий російський історик С. М. Соловьев. История России с древнейших времен, М., 1862, cтop. 215.
[32] Костомаров М. - Там само.- c. 550.
[33] Костомаров М. - Там само. - c. 391-391.
[34] Public Record Office, London.- SP 80, Vol. 29. ("... The Сzar had been endeavoring for some time past to procure to General Mazeppa the dignity of a Prince of the Empire, as a recopmpence for his past services")
35. Neu-eroeffneier historischer Bilder-Saal... - Nurnberg. 1710. Vol. V, p. 25, 170.
Джерело
|
