Прочитаний :  189
|
Творчість |
Біографія |
Критика
9. В ЗЕМЛЯНИЦІ
Ти, гармато моя, прохолонь -
Ми з тобою в пургу безробітні!..
"Бьется в тесной печурке огонь" -
І стікає смола, як у пісні.
А хуртеча зірвалася знов -
Сандомирське завихрює поле...
Коле дрова карел Іванов -
Професійно і весело коле.
Десь надворі - там Князів-чуваш
Має небо сердите за стелю.
Я ж знімаю мерщій патронаж
І розвішую мокру шинелю.
Я змінився недавно з поста,
Я промерз на вітрах і морозі...
Відігріюсь - візьмусь за листа,
За сувору поезію в прозі.
Та до грубки докинувши дров,
Запаливши од вогника тріску,
Усміхається Стьопа Петров:
- Заспівай нам, браток, українську...
І цигарку розкурює він,
І немовби цього лиш чекали, -
Відкладає Кривцов карабін,
Присувається Саша Чекалін.
Тихо дрова складає карел,
Щоб не стукнуть зненацька поліном.
...І ширяє вже в небі орел,
І вже віють вітри на Вкраїну.
Козаки засвистали в похід -
Їм не скоро вертатись додому...
Лише коник спіткнувсь край воріт
Одному козаку молодому...
Що ж ви, друзі, притихлі такі?
Що ж ти, Стьопо, забув самокрутку?..
Не настільки ми з вами слабкі,
Щоб надовго піддатися смутку.
Я вам зараз веселої втну -
Вона смуток оце переборе!
І забудем на мить про війну,
І на хвильку забудем про горе,
Заспіваю про сонячний лан,
Про оту молдаванку-смуглянку...
Тільки раптом комбат Восканян
Протискається в нашу землянку.
- Всі ми з вами - воєнний народ,
Всі ми з вами - бувалі солдати.
Забирають Петрова на взвод -
Доведеться, сержанте, прощатись.
Тут нічого не вдієш - наказ:
Розлучають і зводять нас війни...
І сержант підступає до нас,
І по черзі запає в обійми,
І, хвилюючись, руки трясе...
Ми так само розгублені, звісно...
- Прощавайте! Спасибі за все:
І за службу... й за дружбу... й за пісню...
|
|
