Прочитаний :  200
|
Творчість |
Біографія |
Критика
15. СЕРЖАНТИ (Напис до фото)
Ліс.
Галява.
Дерева навкруг.
А під ними, вдягнувши обновку, -
Ми, сержанти зенітного полку,
Командири гарматних обслуг.
Я стою десь у третім ряду,
В гімнастьорці новій і в пілотці.
Зліва - друг мій
І справа - мій друг,
Бойові, дорогі мої хлопці.
Молодий все, хоробрий народ, -
Хоч не вийшов, як нинішні, ростом.
І не рясно у нас нагород,
Бо збивать літаки - це непросто.
Тут кути вам, і швидкість, і даль,
Та ще курс,
Та приціл бездоганний, -
Тож не в кожного навіть медаль,
Зате в кожного - пам'ять і рани.
Зате в кожного - пам'ять і рани.
Поле бою, широке, безкрає...
Бачу "юнкерса" в нім силует -
і вже вигук - "Повітря!" - лунає.
І зенітники в ровик спішать -
До снарядних обойм, до гармати.
Лиш за бруствером стане сержант,
Щоб все бачити - й чути комбата.
Застукоче нервово "емза",
Всі громи повпрягаються в шлеї -
І зітнуться страшні небеса
Із такою ж страшною землею.
Будуть сипатись бомби згори,
Стане тісно в повітрі снарядам, -
І, можливо, фашист не згорить,
А, можливо, десь вибухне рядом.
Тільки пекло оте у диму,
Перші залпи і бомба остання -
Все залишиться в серці йому,
Крім прямого у рів попадання.
Бо поцілить безжалісна сталь -
І, згадавши, зітхнуть ветерани...
...А не в кожного - навіть медаль,
Зате в кожного - пам'ять і рани.
Ось галява.
Дерева навкруг.
А під ними, вдягнувши обновку, -
Ми, сержанти зенітного полку,
Командири гарматних обслуг.
Я стою десь у третім ряду,
В гімнастьорці новій і пілотці.
Зліва - друг мій
І справа - мій друг,
Бойові, дорогі мої хлопці.
Сорок п'ятий.
Весна... І бої.
Ще для полку не всі одгриміли.
Ще на вас, побратими мої,
Будуть падати бомби і міни.
Та отут, край весняних лісів,
Ми радіємо дню молодому...
Як хотів би я знати - чи всі
Повернулись ви, друзі, додому...
|
|
