Прочитаний :  162
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Дорога пнеться вгору, вгору..."
Дорога пнеться вгору, вгору,
В шофера згоди не пита...
По всьому видно, що нескоро
Доберемось до Буркута.
То стихне, то припустить злива -
Вже й не прийма її земля.
І чутно нам, як поруч, зліва,
Бурхливий Черемош гуля.
Такий би шлях до краю змучив,
Як у поході зайвий в'юк,
Коли б не трапивсь балакучий
Гуцул, на прізвище Карп'юк.
Спішить старий на полонину -
Не рік літує там, не два...
Й незчулись ми, як за хвилину
Ловили дідові слова:
- Ви правду слухайте велику,
Аби-сьте в пам'ять узяли -
Горбатів я в панів піввіку
За бараболю й постоли.
І на дощах на полонинських
За "щедрий" панський коровай,
Мов коноплина, бідачисько,
До нитки мокнув - хоч тіпай!
А йшла зима - в тісній колибі,
На бурєшенниках пісних,
Як той ведмідь, не жив, а гибів
В чеканін матінки-весни...
Гай, недарма таку пораду
Запам'ятав я з давнини:
Бійся цапа спереду,
коня - ззаду,
А лихої години -
з кожної сторони...
І я подумав: скільки горя
Гуцульська пам'ять береже,
А люди весело говорять
Про давнє лихо, мов чуже!
|
|
