Прочитаний :  157
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЛИСТ ДО ЛЬВОВА
Якову Стецюку
Спасибі, друже мій, за фото...
В очах гуцулів на той час,
Мабуть, єдина ця робота
Облагороджувала нас.
Хоч перед тим, присівши нишком
В кімнатці, де півдня прожить,
Ти непомітно власну книжку
Із дарчим написом лишив.
Ти пригадай гуцулок милих
І кожен крок їх оціни:
Як чоботи доярки мили
І чепурилися вони;
Як, засоромившись щасливо, -
О чарівний жіночий рід! -
Боялись в око об'єктиву
Поглянуть довше, аніж слід.
Тоді ватаг статечний навіть
Сприймав прохання, як наказ, -
Коня з сідлом мерщій зоставить
Й на мить присісти коло нас -
При жолобку, поміж бідонів,
Де тихо чуркала вода...
А там, на тлі, бродили коні
І мирно паслась череда.
І брали приступом смереки,
Мов альпіністи, висоту...
Тебе не тягне в край далекий -
Знов на Веснарочку оту,
Де зір пірнає то в тумани,
То в небо дивно голубе?..
Ех, поламати б всякі плани
І в гори заманить тебе!
|
|
