Прочитаний :  198
|
Творчість |
Біографія |
Критика
КОМСОМОЛЬСКИЙ КВИТОК
Комсомольський квиток мій лежить
на столі
Андрій Малишко
І
Комсомольский квиток мій лежить на столі.
Як на гроші лічить - в ньому внески малі.
Юнаком я тоді воював на війні,
І вручали його після бою мені.
А в солдата відомо, яка зарплатня, -
Хоч, було, вихідних ми не знали ні дня,
Тиждень, місяць чи й більш - доки полк наступа
Або з ніг не зіб'є тебе куля сліпа.
Бо як рана легка, ми казали: "Пусте!
До весілля, мовляв, заживе, заросте.
Буду жив - не помру - то й біду пронесе,
А в санбат покладуть - відісплюся за все".
ІІ
Комсомольський квиток я зберіг із війни.
Як гортаю його, - грім гримить з далини,
І приходять до мене хлоп'ята живі -
Ті, що впали колись на зеленій траві,
На розгрузлій ріллі чи на білім снігу...
Перед ними я вічно в несплатнім боргу.
І на правий їх суд я покірно встаю:
Чим сплачу заборгованість давню свою?
Щирим словом хіба, незрадливим рядком,
Що на облік його взяв міськком і райком
Не в пасив, а в актив - на посаду бійця,
Бо гарячим боям ще не видно кінця.
Бо зійшлись два світи у жорстокій борні -
І не маю я права на мислі дрібні,
Я думки переплавлюю в крицю дзвінку
І шикую слова, мов набої, в рядку,
Щоб єдналися так із рядочком рядок,
Як з партійним квитком - комсомольський квиток!
|
|
