Прочитаний :  142
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ВИСОКИЙ КЛИЧ
І
"Аварія! Лиш мить, єдина мить -
І ми людину - чуєте? - загубим!.."
Але встигає хлопець русочубий
Стрімкій машині шлях перепинить.
Натужно груди видихнули враз -
І в багатьох людей перед очима
Дівча на руки підхопив хлопчина -
І скреготнув гальмом вантажний МАЗ.
Він важко дихав і тремтів, мов кінь,
Якого раптом на снігу спинили...
А хлопець тільки усміхався мило
На всіх очей захоплення й теплінь.
Геройства в тім не бачив він свого.
Струснувши пил, дівча поставив долі.
Поправив чуб. І зник в юрбі поволі...
- Один за всіх і всі за одного!
ІІ
А десь на іншій вулиці, мабуть,
А може, й там - це річ не принципова,
З таким же чубом хлопець просить слова -
Свою провину просить він забуть.
Та колектив не полюбляє фраз:
"Гадаєш, ми пробачимо, щоб знову
За тиждень десь повторювать розмову?
Ти вже давав обіцянки не раз..."
Сто пар очей підсудного вивча.
А хлопець їм: "Пробачте, - винуватий..."
І сохонуть дві сльози солонуватих,
Не капнувши, в його сумних очах.
І раптом вигук: "А кому ж його
Виховують, якщо не нам, скажіть ви?!"
І радістю сіяє поле битви:
- Один за всіх і всі за одного!
ІІІ
Назавтра, може, стрінуться в путі
Тих двоє хлопців, як заляже тиша
І в хмару місяць вгорне й заколише,
Лишивши тільки зорі золоті.
Нехай, мовляв, вам сняться гарні сни!
Та злим і підлим в ніч таку не спиться:
Ще хуліганить в сутінках п'яниця
І шастають гуляки-джигуни.
Їх запримітять русочубі два,
Приборкають і приведуть між люди, -
Хоча раніш похилиться на груди
Одна з русявим чубом голова.
Не кине друг товариша свого.
"Мені ти, скаже, побратим віднині", -
І в сірі очі глянуть очі сині:
- Один за всіх і всі за одного!
ІV
Та будь же славен, мудрий клич доби,
Що юним став за гасло незбориме,
Що їм слугує і керує ними
В години вселюдської боротьби.
Багато люди чули слів гучних
Про згоду й мир між бідним і багатим...
Та стало справжнє братство існувати,
Гартоване у битвах вогняних.
Хай ми не знаєм тисячі облич, -
Але одну верстаємо дорогу,
І кличе нас сусідам на підмогу
Найбільш гуманний і високий клич.
І скільки стане голосу мого,
В нових умовах давнє я підношу -
Хорошу звичку й заповідь хорошу:
- Один за всіх і всі за одного!
|
|
